У старожитні часи, говорять, трапилося одного разу, що тели ніс глечик масла у неглибокому бамбуковому кошику. Ішов він у село - маслом торгувати. По дорозі він зустрів санталу й запитує:

- Слухай-но, прагнеш піти до мене у услуженье?

- Прагну, - відповідає той. - Якщо побереш, я згодний.

- Ну, раз так,

Жив-Був цар. Було у нього два сини. Старшого кликали Сант, а молодшого - Басант. Цар із царицею душі у них не сподівалися. А у цариці у опочивальні звила собі гніздо пари пташинок. Та видне було, що пташинки живуть у любові й згоді. Скоро самочка села на яйця й на очах у цариці вивела двох пташенят. Прийнялися птахи - мати з батьком - тягати

Жили три дурні. Пішли вони одного разу на базар купити дечого по господарстві. У шляху вони зупинилися відпочити й розв'язали зварити молочну рисову кашу. Каша зварилася, і всі троє досита наїлися. Каші вийшло багато, так що як не намагалися дурні, а всю доїсти не змогли. Викинути залишки ніхто з них не вирішився: шкода було.

Стали вони думати, що робити з кашею,

У маленькому сільці на краю лісу жили двоє друзів - Сантурам і Антурам. Сантурам був добрий і працьовитий малий, а його друг Антурам, навпаки, був ледачий і жадібний. Одного разу Антурам попросив у свого друга у борг тисячу монет,

Обіцяючи незабаром повернути. Пройшов час, але борг він не повертав. Зрештою розстроєний

Неподалік від одного села ріс високий тамаринд. На цім дереві віддавна жив брахмаракшас - злий дух-людожер. Люди й звірі дуже його боялися. До тама-риндовому дереву ніхто навіть наблизитися не сміливий. Та хоча влітку усе дерево було обвішано плодами - спілими, соковитими,

Жив-Був цар. Кликали його Сукхпал, що значить "хоронитель щастя". Дуже любив Сукхпал будівництвом займатися, і звів він у своєму царстві багато гарних будинків і храмів. " Вибудую-но я для себе палац-чудо, щоб не було йому рівного на всьому білому віті", - розв'язав Сукхпал. Та скликав він з багатьох

Жив у країні Чола на березі ріки Кавери якась людина. Із самого дитинства любив він азартні ігри, - і у рідному селі його прозвали "Гравцем". Був він надзвичайно змів, зухвалий і спритний на мову й у крутійстві не мав собі рівних. Цілі дні відіграв він у кості. і нічим іншим не праг займатися.

Щоранку, після обмивання й сніданку, вистачав він гральну дошку й кісточки,

Жили старий з бабою. Дітей у них не було. Жилося їм нудно, і вони постійно нарікали на свою долю.

Одного разу вони сиділи на своєму городі, де на грядках росли гарбуза.

- Ех, був би у нас синок...- вимовив старий. Та раптом один гарбуз скотився із грядки й підкотилася до старого з бабою:

- А чим я вам не синок?

Подивився

Жила у одному селі вдова із сином. Відправилася вона якось за покупками у сусіднє село, а сина залишила будинку одного. У цей час до їхньої хатини підійшов мандрівний жебрак. Юнак і говорить йому:

- Дай мені наставляння, а я за це дам тобі сто рупій. Жебрак погодився й сказав:

- Не ходи на базар без грошей, не пускайся у шлях без друга. Хто буде цьому випливати,

Розповідають також, що великий цар Кришиадева-Райя призвав до себе одного разу своїх наближених і сказав:

- Я дам кожному з вас корову й кішку. Ви повинні напувати ваших кішок коров'ячим молоком, і того, хто у три місяці зуміє краще всіх відгодувати свою кішку,