За давніх часів правил у Індії цар по імені Шиви. Його піддані жили щасливо й не утомлювалися прославляти доброту й щедрість свого слушного правителя. Ніхто ніколи не йшов від нього голіруч. Воістину це був самий великодушний і щедрий правитель. Він присвятив усе своє життя захисту слабких і полегшенню участи стражденних.

Жив-Був у одному селі староста. Був у нього у служінні людей по імені Дарунка. Дарунка пас хазяйських буйволиць. Але були у нього й свої. Прижене Дарунка череда на опушку лісу, своїх буйволиць пустить пастися, а хазяйським побере й морди зав'яже, щоб його буйволицям більше трави залишалося. Так день у день: буйволиці Дарунки щипали

Якось раз відправив вождь сина з посланням до іншого вождя й дав у знак своєї влади посудина.

Налагодився у шлях син вождя й отут бачить - кидають юнака у ріку камінчики. Сподобалося йому це заняття. Ось син вождя побери та й кинь у воду своя посудина! Той, звичайно, відразу зник під водою.

Злякався юнак: як іти до сусіднього

Це було дуже давно, ще у ті часи, коли звірі вміли розмовляти меж собою, як люди. Одна голубка влаштувала у поле гніздечко й вивела пташенят. Голуб з голубкою летіли у далекі села добувати їжа, а пташенята чекали їх у гнізді. Крабоця у них ще не зміцніли, а зерно па поле вже дозріло. Побачили голуби, що па сусідніх полях селяни врожай знімають, покарали своїм пташенятам підслухати,

За давніх часів одружився, говорять, один хлопець. Ось і стали вони із дружиною хаживать до її батьків у гості. Ішли вони раз із гостей додому. Із собою дівчині дали підсмажених рисових зерен, і вона їх у підлозі зав'язала. Це так уже покладене - начебто гостинця. А масло у ті часи не носили у пляшках; жінки для масла брали глечик із глини, а чоловіка - колінце бамбука. Це нині

Жив колись цар. Була у нього дружина, яку він дуже любив. Жили вони щасливо, і не було б на світі нікого счастливее, якби випала їм на частку радість мати дитину. Але проходив рік за роком, а дітей у них усе не було.

Та ось одного разу у палац зайшов злиденний факір.

- Не засмучуйся, пані,

Жили на світі двоє друзів - пастух і царевич. Одного разу царевич заприсягся: коли він стане раджів - зробить свого друга-пастуха міністром. "Прекрасно", - відповів на це пастух.

У злагоді й спокої текли їхні дні. Пастух приходив на луг пасти корів, і друзі, обнявшись, всідалися

Сеттияр виростив гарного папугу й навчив його на всі питання відповідати однієї й тою же фразою: "Яке може бути сумнів?" Пройшло зовсім небагато часу, бідолаха сеттияр розорився, залишилася у нього сама малість - усього сто вараха. Але цей хитрун

Жив-Був у лісі шакал. Він усім робив капості. Раз у самому кінці зими надумав він забігти у село. Бігав, бігав навколо дворів, і захотілося йому пити. Колодязь, був недалеко. Але як шакалові напитися, коли немає у нього: ні цебра, ні мотузки? Сунув він морду у колодязь, так вода стояла низько, не дістати - і всі отут. Розсердився шакал. "Добре!- думає.- Ось поберу та й підпалю цю воду.

У давні-старожитні часи розкинуло плем'я шайенов свій табір. За звичаєм, намету поставили у коло, а у середині діти затіяли ігри. Але ігор не вийшло: люди давно вже голодували, і у всьому таборі не було ні крихти їжі. Та отут викликалися людям допомогти два могутні ведуна. На першому ведуне була бизонья накидка. На іншому - точно така ж. Подивилися вони один на одного, здивувалися,