Гумилев Л. Н. Апокрифічний діалог

У Древній Русі негативне відношення літописців до татар виявилося не в XIII в., а сторіччя через, тоді, коли узурпатор Мамай став налагоджувати зв’язки з католиками проти православної Москви. Пізній антитатарський фольклор зв’язаний не з епохою Чингиса, а із трьохсотрічною епохою набігів кримських і причорноморських татар і ногайцев на Литовську й Росіянку Україну.

У європейській історіографії зложилися три версії, що пояснюють утворення Монгольського улусу в XIII в. і считающие ця історична подія прокльоном часу.

Перша версія.

Чингис організував банду, підкорив всі кочові народи Азії й провів ряд воєн, продовжених його синами й онуками з корисливою метою – заради особистого збагачення. При цьому незрозуміло тільки: як йому це вдалося?

Друга версія. Весь монгольський народ зробив цей злочин узгоджено. Неясно тільки, для чого йому це було потрібно, тому що привозити видобуток додому при настанні – неможливо.

Третя версія. Кочівники завжди нападали на працьовитих хліборобів, отже, тут не одиничне “злочин”, а визначений положенням спосіб життя.

Після походу Батия в 1237-1240 р., коли Війна скінчилася, язичеські монголи,

серед яких було багато християн-несториан, з росіянами дружили й допомогли їм зупинити німецький натиск у Прибалтиці. Мусульманські хани Узбек і Джанибек (1312-1356) використовували Москву як джерело доходів, але при цьому захищали неї від Литви. Під час ординської міжусобиці, або, як тоді говорили, “великої замятии”, Орда була неспроможна, але росіяни князі й у цей час вносили данину.

Війни між державами не завжди спричиняють ненависть народів друг до друга. На щастя, між росіянами й тюрками такої ненависті не виникло. Багато татар, шляхом змішаних шлюбів, увійшли до складу російського народу, а ті, які залишилися мусульманами, живуть у Казані з росіянами дружно.

Навряд чи таке об’єднання народів варто називати “ярмом”, тому немає необхідності обвинувачувати російських князів за те, що вони домовилися з татарами про взаємну допомогу проти німців, що наступали із заходу, литовців і угорців. Навіщо називати братній народ нащадками “диких грабіжників”? Так, вони воювали жорстоко. Але ця жорстокість була цілком у дусі того часу. Просто татари воювали більш вдало, ніж їхні вороги. Чи можна їх обвинувачувати за це?

Історична географія – наука про антропосфере. Її можна вивчати, але не потрібно оцінювати. грандіозні події, Що Відбуваються в ній, з погляду особистої провини або заслуги, окремі люди не можуть не ініціювати, не запобігти такі планетарні явища, як еволюція або міграція народів.

Військо Батия, що виступило проти половців, з якими монголи вели війну з 1216 р., в 1237-1238 р. пройшло через “Русь у тил половцям і примусило їх бігти в Угорщину. При цьому була зруйнована Рязань і чотирнадцять міст у Владимирському князівстві. А всього тоді там було біля трьохсот міст. Монголи: ніде не залишили гарнізонів, нікого не обклали даниною, задовольняючись контрибуціями, конями і їжею, що робила в ті часи будь-яка армія при настанні.

До Батия, а точніше в 1169 р., Київ спустошив Андрій Боголюбский, що віддав столицю Русі на триденний грабіж своїм ратникам, як надходили тільки із чужими містами. В 1203 р. т же саме зробив і князь Рюрик Ростиславович Смоленський, котрому сприяв князь Ігор Святославич, відомий герой “Слова об полицю Игореве”. Так що Батию мало чого залишилося від Києва.

Розправа з жителями Козельска, що монголи прозвали “злим містом”? Дійсно, цей трагічний епізод випадає з ряду інших, але пояснити його можна. В 1223 р. монголи, воюючи з половцями, послали їм у тил 30 тисяч воїнів. Тоді всі южнорусские князі виступили на захист половців. Монголи направили до російських князів посольство з мирними пропозиціями, але князі цих послів убили. Серед ініціаторів убивства був Мстислав, князь чернігівський і Козельский.

Монгольський звичай, заснований на родовому ладі й військовій демократії, передбачав колективну відповідальність за злочини. Гіршим учинком вони вважали обман що довірився й убивство посла, тому що на Сході посол – гість. В 1238 р. монголи дійшли до Козельска. По їхньому звичаї, порадники князя – бояри й дружина, а також їхня рідня відповідають за вчинене князем зло. Росіяни теж це знали, і за сім тижнів облоги ніхто не надіслав підмоги Козельску, хоча тоді на Русі було не менш ста тисяч воїнів.

Великороссия, що тоді йменувалася Залесской Україною, добровільно об’єдналася з Ордою завдяки зусиллям Олександра Невського, що стало прийомним сином Батия. А споконвічна Древня Русь – Білорусія, Київщина, Галичина з Волинню – майже без опору підкорилася Литві й Польщі. І от, навколо Москви – “золотий пояс” древніх міст, які при “ярмі” залишилися цілі, а в Білорусії й Галичині навіть слідів російської культури не залишилося. Новгород відстояла від німецьких лицарів татарська підмога в 1269 р. А там, де татарською допомогою зневажили, втратили все. Гляньте на карту того часу. На місці Юр’єва – Дерпт, нині Тарту, на місці Колывани – Ревель, нині Таллінн; Рига закрила для російської торгівлі річковий шлях по Двіні; Бердичів і Брацлав – польські замки – перекрили дороги в “Дике поле”, ніколи отчину росіян князів, тим самим взявши під контроль Україну. В 1340 р. Русь зникла з політичної карти Європи. Відродилася вона в 1480 р. у Москві, на східній окраїні колишньої Русі. А серцевину її, древню Київську Русь, захоплену Польщею й пригноблену, довелося рятувати в XVIII в.

Затверджую, що росіяни князі й бояри вважали, що вигідніше мати не дуже сильного союзника за широкими степами, який була Золота Орда, чим ливонский орден і Польщу на передньому краї агресивного лицарства й купецької Ганзы в себе під боком. Поки існувала сильна Візантія, ні “Християнський (католицький)”, ні Мусульманський мир не були страшні російській землі. Але в 1204 р. цей природний союзник зник, тому що Константинополь був узятий і зруйнований хрестоносцями. Без друзів жити не можна, і тоді виник союз підлоги християнської Орди й християнської Русі, ефективний до переходу хана Узбека в іслам в 1312 р.

Думаю, що “навала” Батия бути насправді більшим набігом, кавалерійським рейдом, а подальші події мають із цим походом лише непрямий зв’язок.

У Древній Русі слово “ярмо” означало те, чим скріплюють що-небудь, вузду або хомут. Існувало воно й у значенні тягар, тобто те, що несуть. Слово “ярмо” у значенні “панування”, “гноблення” уперше зафіксоване лише при Петрові I. Союз Москви й Орди тримався доти, поки він був взаємовигідний. Але процеси етногенезу некеровані і йдуть по ходу часу. Росія в XV в. росла й міцніла так нестримно, що змогла протиставити себе й західноєвропейському, романо-германському суперетносу, до якого примкнула Польща, і близькосхідною, очоленою Туреччиною. А Орда розпадалася.

Цит по: Гумилев Н. Н. Апокрифічний діалог // Хрестоматія по історії Росії. Т.1. М., 1994. С. 113-115..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Гумилев Л. Н. Апокрифічний діалог