Жив-Був, а може й ні, ледар. З ранку до вечора сидів він у вогнища й копався паличкою у золі. Його так і прозвали: На-царкекиа -, Що Копається у золі. I Як не намагалася мати, не могла змусити сина працювати - ледар зайвий раз навіть із місця не зрушиться! Набридло старій жінці годувати ледаря. Ось вийшов одного разу Нацаркекиа у двір, а вона побрала та й замкнула за ним двері. Подала

Жив на світі цар. Була у нього дочка прекрасніше сонця. Багато мріяли про гарну царівну. Багато славних і знатних юнаків просили її руки, але цар усім відмовляв.

- Принеси спочатку яблуко безсмертя, - говорив цар кожному, - і доведи, що гідний царівни.

Багато відважних

Жив колись цар, і був у нього небаченої сили палаван. На вид палаван був зовсім як дев - величезний, увесь у густій щетині, і тому прозвали його Девкаци - дев-людей. Пишався цар своїм палаваном: ніхто у цілому царстві не міг побороти його. Та Усе-таки хотілося цареві знайти людину сабоніше Девкаци.

Розіслав цар гінців по всіх містах і селищам шукати борця, який здолав би Девкаци

Жив у одному краї хоробрий і влучний мисливець. Слава про нього йшла по всьому світлі. Були у нього дочка й син. Цар призвав мисливця до себе - опікувати палац від каджи: підступні злі каджи викрадали юнаків, і цар боявся за своїх синів.

Пройшов час. Синові

Якийсь князь багато років провів у чужих краях і не мав звісток з будинку.

Ось вертається він у рідні місця, а назустріч йому слуга.

- Як справи у мене будинку, Исако?-запитує князь.

- Усі добре, батоно, усе у порядку, тільки пес твій здох.

- Як ти мене засмутив, Исако! Тому ж він здох?

- Не знаю,

Прилягли одного разу два приятелі-бідняка на м'якій травичці у поле й повели розмова про той про сем. Стемніло, небо густе всипали зірки. Один з бідняків оглянув поглядом поле й говорить:

- Ех, було б це поле моїм, розвів би я ослів!

- А мені б стільки овець, скільки на небі зірок! - розмріявся інший.

- Де ж ти таку тьму овець пасти будеш? На моєму, чи що, поле?

Жив, а може, і не жив, бідняк. Був у нього єдиний син. Говорить одного разу бідняк дружині:

- Давай відправимо сина вчитися у місто. Може, хоч він краще нас проживе життя.

Так і зробили. Відправили хлопчика вчитися у далеке місто. Бідняки батьки у шматку хліба собі відмовляли, аби тільки син ученою людиною став. Пройшли роки.

Вивчився

Жив один юний царевич. Батько у нього вмер, і народ негайно посадив його на престол. Він був дуже молодий, любив полювання й рано почав шукати собі наречену. Як на полювання, так і на пошуки нареченої він ходив переодягненим. Більше всіх йому сподобалася одна дівчина. Послав він свого

Жили у одному лісі звірі. Добре жили, дружно. Одне було погане - не давав їм спокійно жити цар звірів Лев. К. аж-дий день нападав він на кого-небудь із них і з'їдав. День і ніч тряслися звірі від страху - не знають, кого з них розтерзає Лев завтра.

Набридло

Жив на світі мисливець. Був він влучний, спритний і щасливий. Ніколи не вертався з полювання без видобутку. Але ось одного разу цілий день пробродив він по лісу, і не попалася йому дичина. Стало темніти, пора додому, а мисливець не може вибратися з лісу - заблудився у густій хащі. Плутав він, плутав і очу-тился на великій