Жили на світі, а може, і ні, три брати. Старші були простаки, а молодший метикований. Батько залишив їм багато золота й усякого добра. Перед смертю він покарав синам ніколи не мати справи із плішивими людьми, нічого у них не купувати. Ішов час. Брати жили добре, усього у них було вдосталь. У місто вони не їздили й плішивих у очі не бачили. Але ось одного разу скінчилася у них сіль.
Зібрався старший брат у місто за сіллю. Нав'ючив на осла хурджин із зо-лотом - не знає простак, почім сіль - і відправився у шлях. Зустрів йому плішивий шахрай.
- Здорово!
- Здорово!
- Куди їдеш, братик?
- У місто, золото на сіль міняти.
- Давай із мною мінятися, у мене скільки прагнеш.
- Ні, не прагну. Батько покарав не мати справи із плешивцами.
- Не прагнеш - не треба, - говорить плішивий.- Неволити не буду! Поїхав простак далі. А шахрай обігнав його по іншій дорозі й знову опинився перед ним. Привітався.
- Куди шлях тримаєш?-запитує він простака.
- Іду у місто за сіллю.
- Купи сіль у мене.
- Ні, не можу, батько не велів у плешивцев купувати.
- У кого ж ти купиш сіль? - дивується шахрай.- Тут одні плішиві живуть!
Однаково не прагне простак купувати сіль у нього.
- Будь по-твоєму, не прагнеш - не купуй. Давай я тобі загадку
Загадаю, - говорить плішивий.- Відгадаєш - дам тобі солі й верблюда на додачу. А не відгадаєш - віддаси мені осла хурджин із золотом. Погодився простак.
- Є у мене цесарка. Піде ранком у ліс, знесе там яйце, а ввечері, дивлюся, удвох вертаються, Та|оба - цесарка і яйце - кудахчут. Що б це значило?
Довго ламав голову простак - не зміг відгадати загадку. Та залишився ні із чим. Правда, пошкодував його плішивий, дав йому фунт солі. Повернувся додому старший брат засмучений, нічого не розповів братам. Поїхав у місто за сіллю середній брат. Звалив на осла хурджин із золотом і відправився у шлях. По дорозі зустрів йому той же плішивий шахрай..
- Здорово, братик! Куди шлях тримаєш?
- У місто, золото на сіль міняти.
- Навіщо у місто їхати, я тобі обміняю.
- Ні, - ; говорить середній брат, - не можу порушити наказ батька. Не велів він мати справу із плешивцами.
- Не прагнеш - не треба. Неволити не буду!
Відійшов від нього шахрай, пробіг коротким шляхом і знову виявився перед середнім братом. Привітався.
- Куди їдеш, братик? - У місто за сіллю.
- Купи у мене.
- Не можу, не велів батько у плешивцев купувати.
- У кого ж купиш? Тут колом одні плішиві живуть. Однаково не прагне простак купувати у плішивого сіль.
- Будь по-твоєму, не прагнеш - не купуй. Давай я тобі загадку
Загадаю, - говорить плішивий.- Відгадаєш - дам тобі солі й верблюда на додачу.
Не відгадаєш - твій осел і хурджин із золотом дістануться мені.
Погодився простак. Та загадав йому плішивий ту ж загадку.
Не відгадав простак загадку. Довелося віддати плішивому шахраєві й осла й золото. Правда, пошкодував його шахрай, дав простакові фунт солі.
Повернувся середній брат додому, нічого братам не розповів.
Здивувався молодший брат, чому старші так мало солі привозили.
Нав'ючив він на осла хурджин з дорогоцінними каменями й відправився у місто.
По шляху і йому зустрів той же плішивий шахрай. Привітався.
- Куди шлях тримаєш?
Молодший брат відповів йому так само, як старші. Не захотів мінятися із плішивим.
Відстав від нього шахрай, побіг інший дорогою й знову опинився перед подорожанином. Привітався.
- Куди шлях тримаєш?
- У місто за сіллю.
- Навіщо тобі так далеко їхати? Давай я тобі загадку загадаю. Відгадаєш - дам тобі солі цілий пуд і верблюда на додачу. Не відгадаєш - заберу у тебе осла й хурджин з каменями.
Погодився хлопець.
- Є у мене цесарка. Піде ранком у ліс, знесе там яйце, а ввечері, дивлюся, удвох вертаються - цесарка і яйце, - і обоє кудахчут. Що б це значило?
- Ти дивися, зовсім як у нас! - посміхається метикований.- Та у нас цесарка щодня у ліс іде й з яйцем вертається. А про що вони кудахчут, підемо запитаємо у наших бджіл, вони стережуть у лісі й твою й мою цесарку...
Бачить шахрай, не провести йому цього подорожанина, не задуріти йому голову
Небилицями. Довелося сходити додому, привести верблюда з мішком солі. Віддає
Плішивий хлопцю усе, що обіцяв, а сам шепотить верблюдові на вухо:
- Як будеш проходити через топке місце, лягай, не вставай. А коли змусить устати, не входь у хлів, роздуй боку так, щоб не пройти. Прожене він тебе, і прибіжиш до мене.
Погнав молодший брат верблюда й осла додому.
Попалося їм на дорозі топке місце. Розлегся верблюд у бруді й лежить. Метикований хлопець нічого не сказав. Сів спокійно на тин у дороги, закурив трубку. Ішов повз подорожанин.
Привітався з ним молодший брат і говорить:
- Зроби милість, як підеш через наше селище, скажи моїй дружині такі слова: "Може, повезе мені, народиш ти дитину. Може повезе, і буде у мене син. Може, повезе, і виросте мій син. А коли син виросте, прийшли його до мене з гарбою - верблюд у мене у бруді загруз. Звалю верблюда на гарбу, відвезу додому".
Перелякався верблюд: "Здохну з голоду, поки його син за мною на гарбі
Приїде, а може, і зовсім не приїде, коли не народиться!" Підхопився верблюд і покрокував уперед.
Добрався молодший брат до будинку й став заганяти верблюда у хлів. Роздув верблюд боку, ніяк не ввійде.
- Дайте-но мені сокира, брати!-кричить хлопець.- Дуже вже велике у верблюда черево, обрубаю небагато з боків.
Бачить верблюд - з таким хазяїном жарту погані. Видихнуло повітря й покірно ввійшло у хлів.
Горі-Там, щастя - тут, солодких снів і вам і нам.