Гребінка Євген Павлович

Гребінка Євген Павлович (1812-1848)

Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.

Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один із них виходив за участю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з’являлися його твори, “переважно сатиричні”. Згодом він став основним співробітником рукописного журналу “Аматузія”.

Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині й періодично займається літературною працею (у цей час з’являються друком його окремі байки, уривки з перекладу “Полтави” Пушкіна).

У 1834 р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства з літераторами та діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони

і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча, графа Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на цивільній службі, друкується в столичних журналах.

У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично виступає зі своїми творами на сторінках “Современника”, “Отечественных записок”, “Литературной газеты”, “Утренней зари” та ін.

З кінця 1830-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841 р. виходить альманах “Ластівка”, на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут же було вміщено два напівбелетристичних нариси Гребінки – передмова “Так собі до земляків” і післямова “До побачення”.

Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою “Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав “вільним”; це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів тощо.

Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен”, 1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина…”, “Маруся” та ін.).

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли “Малороссийские приказки”, що вийшли окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр.

СЛОВНИК

Романс – невеликий вокальний чи інструментальний твір ліричного змісту для одного виконавця.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Якщо твори Гребінки 1830-х – початку 1840-х рр. мали загалом романтичний характер, то низка Інших повістей та оповідань цього і пізнішого часу відзначається реалістичною спрямованістю.

Байки Гребінки органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями, не випадково він називає свої твори приказками, побудованими за принципом розгортання і конкретизації фольклорних прислів’їв (в основі байки “Верша та Болото” – мотив народного прислів’я: “Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті”; повчання байки “Школяр Денис” взято з прислів’я: “Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать” тощо).

В окремих байках поет творчо використав традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма послідовниками. Наприклад, в основу “Могилиних родин” покладено чотирирядкову притчу “Гора-породілля” Федра.

Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як “Рибалка” (“Селяни і Ріка”), “Ведмежий суд” (“Селянин і Вівця”), “Грішник” (“Троєженець”) та ін.

Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа – оповідач – тлумач смислу байки, її морального висновку (“Ведмежий суд”, “Рибалка”, “Будяк та Коноплиночка” та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі монологів (“Пшениця”, “Маківка”, “Школяр Денис”). Окремі байки українського поета – це суцільні діалоги, що нагадують невеличкі п’єси (наприклад, “Ячмінь”), проте й у них присутність автора-оповідача, точніше, його ставлення до зображуваного, виявляється досить виразно.

Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж україномовний. Його російські вірші переважно романтичні (“Печаль”, “Скала”); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки “Черные очи” (“Очи черные, очи страстные…”), вірш “Почтальон”, “Песня” (“Молода еще девица я была…”) та ін.

Переспівами українських народних пісень були поезії “Казак на чужбине”, “Кукушка”, “Не калина ль в темном лесе…” та ін.

Історичному минулому України присвячені вірші “Курган”, “Нежинозеро”, “Украинский бард” і поема “Богдан” (1843), написані на основі народних переказів.

Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка “Рассказы пирятинца” (1837) та інші ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами – українськими народними легендами, казками, переказами.

З українською тематикою пов’язані також повість “Нежинский полковник Золотаренко” (1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу після возз’єднання України з Росією) та роман “Чайковский” (1843), що є одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.

1840 р. – повість “Кулик”, написана в дусі естетики натуральної школи.

1841 р. – “Записки студента”, написані у формі щоденника і присвячені темі “маленької людини” (ця ж тема порушується у романі “Доктор”).

1847 р. – надрукована одна з останніх повістей Гребінки – “Приключения синей ассигнации”.

У цей період з’явилися також повісті “Лука Прохорович”, “Верное лекарство”, “Сила Кондратьев” (надрукована в “Современнике”), кілька фізіологічних нарисів: “Петербургская сторона”, “Провинциал в столице”, “Хвастун”.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Основні твори: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гайдамаки”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “Причинна”, “Сова”, “Наймичка”, “І мертвим, і живим…”, “Чернець”, “Іржавець”, “Заступила чорна хмара”, “У неділеньку у святую”, “Сон”.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Вихід збірки Шевченка “Кобзар” – це подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдарування.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Гребінка Євген Павлович