ГРАБАЛ, Богуміл

(1914 – 1997)

ГРАБАЛ, Богуміл (Hrabal, Bohumil – 28.03.1914, м. Брно – 03.02.1997, Прага) – чеський письменник.

На відміну від М. Кундери, котрий спрямовує свою прозу на загальноєвропейський літературний контекст, Грабала сприймають як прозаїка, котрий продовжує кращі традиції довоєнної чеської літератури XIX ст. Насамперед прозу Грабала виводять із творчості Я. Гашека, а також модерних пошуків чеської літератури, пов’язаних із традиціями чеського поетизму та сюрреалізму. Як зауважують літературознавці, Грабал став найяскравішим, після Гашека, літературним виразником т. зв. “празької іронії”, тобто пронизаної тонким гумором філософії життя, крізь буденність і банальність якої просвічують високі ідеали та серйозні думки; Грабал створив особливий, “плебейський” різновид чеського сюрреалізму, розробив свій специфічний літературний жанр – т. зв. “пивну байку”. Богуміл Грабал народився 28 березня 1914 року в місті Брно. Жив спочатку у Німбурку, куди перебралися його батьки, а потім у Празі. Ще перед війною вступив на юридичний факультет Празького університету, але війна перервала навчання. Упродовж років окупації він змінив багато професій: був референтом торговельної школи, комірником, робітником, черговим на залізничній станції. Після війни продовжував навчання в університеті, а після його закінчення працював страховим агентом, потім

– робітником на ливарному заводі у Кладно. Там він отримав важку травму черепа, довго лікувався, після чого (з 1954 р.) працював на складі макулатури у Празі.

Перші літературні спроби Грабал, за його власними свідченнями, припадають ще на 30-і pp.: “Спочатку я писав тільки для себе і своїх друзів. Мені здавалося, що я не досяг високого професійного рівня, аби публікувати свої твори. Писати я почав ще у 30-40-х роках, і тільки 1962 року завдяки зусиллям друзів і видавців вийшла друком перша збірка моїх оповідань. Я пишу передусім для себе, для власної втіхи, і тому мої твори дуже суб’єктивні. В основі моєї творчості лежать дві речі: оповіді простих людей, з якими я постійно спілкуюся, і суб’єктивне, філософсько-естетичне осмислення, оформлення того, що я бачу, про що мені розповідають”.

У 1949 році Грабал спробував видати збірку власних сюрреалістичних віршів, але вона так і не вийшла друком. Першим друкованим твором Г. стала тоненька книжка із двох оповідань під назвою “Розмови людей” (“Hovory lidi”), яка з’явилася у 1956 році. У 1959 році Г. підготував до друку нову збірку оповідань “Шпак на ниточці” (“Skfivanku na niti”), але вона не пройшла цензури. У 1962 році, після появи збірки оповідань Грабал “Перлина на дні” (“Perlicky na dne”), він став широковідомим. Провідну ідею цієї збірки письменник пояснив так: “Тільки на самому дні, тільки після падіння людина починає розуміти, що таке справжнє світло”. Наступна збірка оповідань “Мрійники” (1964) зробила Грабала відомим не тільки на батьківщині, а й за кордоном. Утому самому 1964 році письменник опублікував ще дві збірки оповідань, а також повість “Уроки танцю для літніх людей” (“Tanecni hodiny pro starsi apokrociele”).

Уже в цей період окреслилися нові риси поетики Грабала. Типовий герой письменника – це звичайна людина з народу, дещо простакувата і наївна, але чесна, з притаманною їй внутрішньою вірою у високі ідеали. Розповідь у творах Грабала найчастіше стилізована під розмови простих людей, які відбуваються у невимушеній атмосфері тісного кола друзів. Творам Грабала властивий м’який гумор, схильність до гіперболи та фантастики, різко індивідуальна, філософська манера бачення світу. “Я хотів би… продовжити гашеківську традицію в нашій літературі. Ярослав Гашек писав свої твори, сидячи у празьких шинках і міг наступного дня вставити у сюжет історію, почуту вчора за кухлем пива. Я переконаний, що треба бути якомога ближче до звичайних людей. Прості люди – це невичерпне джерело мудрості та гумору. Достатньо тільки вміти слухати їх, а потім додати щось, скажімо, фантастичне, гротескне, що підсилило б ефект від тієї чи іншої історії, щоб вона знялася над життям, повернулася до людей уже в іншому, не прямолінійному, а в узагальненому вигляді, щоб зачепила потаємні куточки розуму, психіки і навіть підсвідомості… Я не прагну розкривати якісь глобальні проблеми, я хочу, щоб кожна людина мала свою улюблену роботу, сім’ю, друзів. Мої герої – звичайні люди, які після роботи відвідують свій улюблений ресторанчик, п’ють пиво, не почуваються самотніми. Вони знають, що з ними буде завтра, вони веселі, іронічні, дотепні, сумні, добрі. Вони далекі від великої політики, але й можуть сказати про неї своє влучне слово, а у критичній ситуації, скажімо, воєнній, здатні на серйозні вчинки”, – так розкрив Грабал таємниці своєї творчості.

Одним із найкращих творів Грабала 60-х років вважають повість “Поїзди особливого призначення ” (“Ostfe sledovane vlaky”), яка вийшла друком у 1965 р. Події у ній відбуваються в 1945 p., в період гітлерівської окупації Чехії. У центрі зображення – трагічна доля молодого чеха Мілоша Грми, котрий ціною власного життя підриває німецький транспорт зі зброєю. Образ самого Мілоша при цьому розкривається без будь-якого героїчного пафосу та патріотичної гіперболізації. Він змальований як звичайний юнак, котрий спочатку заклопотаний проблемою відсутності у нього сексуального досвіду, На героїчний вчинок його спонукають не якісь високі ідеали, а цілком природне бажання провчити німців, що зазіхають на чужі землі.

Із 2-ї пол. 60-х pp. у творчості Грабала посилилися авангардні тенденції, орієнтація на художні принципи чеського сюрреалізму та поетизму. У яскравій формі це проявилося у збірках його оповідань “Оголошення про продаж будинку, в якому я більше не хочу жити” (“Inzerat na dum, ve kterem uznechci bydlet”, 1965), “Це місто перебуває на колективному утриманні його мешканців” (“Toto mesto je ve spolecne peci obyvatel”, 1967), “Криваві історії та легенди” (“Morytaty alegendy”, 1968).

У 70-80-x pp. Грабал написав значну кількість творів, що мають автобіографічне забарвлення, прибирають форму мемуарів, хоча дещо нетрадиційних. До цього циклу належить трилогія “Біля води”, в яку увійшли книги “Постриг” (“Postfiziny”, 1976), “Світлий смуток” (“Krasosmutneni”, 1979), “Арлекінові мільйони” (“Harlekynovy miliony”, 1981). Сюди також належать такі твори Грабала, як “Весілля в хаті” (1984), “Нове життя”(1985), “Прогалини”(1985), “Домашні уроки сумлінності” (1982), “Життя без смокінга” (1986), “Листопадовий буревій” (1990). Крім автобіографічних творів, у цей період Грабал створив кілька збірок оповідань, таких як “Свята пролісків” (1978) і “Клуби поезії” (1981).

Грабал постійно перебував у конфлікті з партійною владою країни та її офіційною ідеологією. Він засудив вторгнення радянських військ у Чехословаччину, але, на відміну від багатьох своїх колег-письменників, відмовився емігрувати за кордон. У 1988 р. письменнику повернули членство в Спілці чеських письменників, а ще через рік нагородили званням заслуженого письменника ЧССР.

Одним із найкращих творів Грабала 80-х pp. є повість “Як я обслуговував англійського короля ” (“Obsluhoval jsem anglickeho krale”, 1982). Повість побудована у формі розповіді центрального героя Яна Діте про своє життя. Ян Діте – помічник офіціанта привокзального ресторанчика. Він страждає комплексом неповноцінності через свій маленький зріст, непривабливу зовнішність і бідність. Понад усе Діте прагне зробити кар’єру, домогтися шанованого місця в суспільстві і розбагатіти. У період гітлерівської окупації Чехії він одружується з німкенею Лізою, котра, здавалося би, допомагає йому досягти бажаної мети. Але зрештою саме життя спростовує ілюзії героя. Він починає розуміти, що справжні життєві цінності на гроші не купиш. Діте стає, як і мріяв, мільйонером, але життя його не робиться від цього кращим: у нього народжується син-дебіл, його дружина гине, а сам він, маючи купу грошей, не має ні щастя, ні морального задоволення від життя.

Книжки Грабала перекладені багатьма мовами і мають незмінний успіх у читачів Франції, Італії, Німеччини, США та багатьох інших країн світу.

В. Назарець


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ГРАБАЛ, Богуміл

Categories: Біографії

Links