Головне бачиш тільки серцем (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)


“Маленький принц” – неперевершений гімн світосприйманню дитини, яка є справжнім чарівником і володарем життя. Дійсно, дорослі забувають і втрачають з часом гостроту сприйняття навколишнього світу і чистоту вражень від того, що відбувається. їх фантазія затиснута в суворі рамки і вкрита крижаною цинічністю. І лише дитина здатна на безпосереднє сприйняття світу і на творення власного.

Деякі дорослі іноді зустрічаються зі своїм дитинством. Так трапилося й у творі Антуана де Сент-Екзюпері (багато в чому автобіографічному). Герой, який, пролітаючи на літаку над пустелею, потрапив в аварію, випадково в пустелі зустрічає дивовижного хлопчика – Маленького принца. Спочатку світ дорослої людини і світ маленького хлопчика не знаходять точок зіткнення і спільної мови, але потім виникає діалог, і дорослий відчуває, Що у нього багато спільного з думками Маленького принца.

Подорожуючи з планети на планету у пошуках друга, принц потрапив на Землю й одразу зустрів близьку за духом людину. Важливим є те, що між незнайомими людьми виникли взаємини, відбувся діалог.

“Що означає “приручити”?” – питає Маленький принц. І починає осягати все значення почутого. Це щасливе хвилювання і переживання від радості зустрічі з кимось незнайомим переповнює Маленького принца. Він знаходить у пустелі колодязь з питною водою, бо якщо сприймати


світ як свій улюблений і затишний будинок, то можна досягти всього, що хочеш. “Найголовніше в житті – знайти справжнього друга”, – вважає Маленький принц. Льотчик дивується мудрості маленького хлопчика. Людям необхідно вгамовувати спрагу, але іноді рятівна волога необхідна і серцю.

Але настав час повертатися на свою планету. “Я не покину тебе”, – говорить Маленький принц, але повертатися необхідно. На рідній планеті на нього чекає Роза, за яку він відповідає.

Пройшов деякий час, але не пройшло якесь хвилююче відчуття, очікування чогось. Можливо, повернення Маленького принца.

Серце б’ється по-іншому, рветься кудись у незвідані простори на зустріч з Маленьким принцом. Так, Маленький принц навчив дорослу людину бачити світ серцем.
Зорко одне лише серце (за казкою А. де Сент-Екзюпері Маленький принц)
“Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає”, – говорить у присвяті до своєї казки “Маленький принц” Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так – доросла людина. І ця відмінність вражає!

“Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих”. – співчуває старшим малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу 8212 природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо “він був одягнений по-турецькому”, ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: “! інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться”. Знайомимося ми й з королем, для якого “головне – щоб поважали його авторитет”, з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, “щоб бути багатим” (чи не безглуздо?).

“Дивні люди ці дорослі”, – не розуміє їх малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який “не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе”. Старий географ викликає у Маленького принца (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля “гарна репутація”.

Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. Нажаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, усіляким “дурницям” надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, щирості – не бачать і тому не визнають. Маленький принц переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися “приручати” одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.

“Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно”, – вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через усе життя. Говорячи словами автора, “треба старанно берегти світильники: порив вітру може загасити їх!”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Головне бачиш тільки серцем (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)

Categories: Твори з української літератури

Links