Герої й проблематика однієї з поем А. З Пушкіна

2. Філософські мотиви в авторських відступах

А) життєстверджуючий пафос міркувань автора.

Б) замилування природністю сільського життя

В) думці про відносини між людьми.

3. Безсмертя роману Пушкіна.

ЄВГЕНІЇ ОНЄГІН – перший російський роман у віршах, роман про життя пушкінських сучасників. Пушкіну вперше вдалося дуже

Повно показати життя всіх шарів суспільства 19-20 років 19 століття. Подібне стало можливим завдяки присутності самого

Автора в романі. Образ Пушкіна ми почуваємо скрізь, у тому числі й у ліричних відступах.

У них автор дає свою оцінку

ЩоВідбувається, показує своє відношення до героїв, до всього навколишнього. У них же поет міркує про сенс життя. Вони

Повні життєстверджуючого пафосу.

Пушкін оспівує молодість ” Блаженний, хто змолоду був молодий…” У той же час автор засмучений існуванням людей, не

Находящих себе в цьому житті, доля яких полягає в тім, щоб “… дивитися на життя, як на обряд, і слідом за

Чинною толпою йти, не розділяючи з нею ні загальних думок і страстей.” До таких людей автор відносить головного героя роману

Євгенія Онєгіна.

Пушкін здивований, що Онєгін байдужий

до театру, тоді як сам автор захоплювався ім. Для нього театр – це чарівний край,

Де під покровом лаштунків ” його младые дні неслися…”. А от як описує Пушкін всю хвилюючу й урочисту красу

Театру:

Театр вуж повний, ложі блищать,

Партер і крісла – все кипить.

У райку нетерпляче хлюпають,

И, здійнявшись, завіса шумить.

Не менш захоплено автор ставиться до балів:

Люблю я скажену младость,

И тісноту, і блиск, і радість,

И дам обмірковане вбрання…

Пушкін уважає, що життям потрібно насолодитися сповна. В авторських

Відступах ми почуваємо й замилування красою російської природи.

Міркування про сільську природу й сільський побут стали ще одним

Філософським мотивом авторських відступів у романі.

Життя в селі, її Природа вражають Пушкіна своєю неспішністю й

Гармонією:

Уж небо восени дихало,

Уж рідше сонечко блищало,

Коротше ставав день,

Лісів таємнича тінь

Із сумним шумом оголювалася…

Пушкін упоєний природною красою. Він пише про неквапливу зміну

Сезонів, настільки ж спокійне й розміряної, як життя, що протікає в

Сільській хатинці:

У хатинці, розспівуючи, діва, Пряде, і, зимових друг ночей, Тріскотить скіпа перед нею. Це час дорого авторові тим, що в

Такі мінути з’являється можливість задуматися про життя, зрозуміти своє місце в ній. Природа очищає людину, робить його

Естественней. Він упевнений, що зрозуміти сенс життя можна тільки тоді, коли зрозумієш звичаї, радості й суми народу.

Пушкін любується картиною, коли ” хлопчиськ радісний народ ковзанами звучно ріже лід…” Він із захватом слухає пісню

Дівчин і із благоговінням описує уклад життя сім’ї Ларіних, масницю із млинцями, подблюдны пісні, хоровод. І все-таки,

Автор зауважує, що й у сільському житті є місце тузі й зневірі:

У глухомані що робити в цю пору? Гуляти. Село тої пори мимоволі докучає погляд Одноманітною наготою.

Однак гармонія життя селян і життя природи захоплює цієї життєрадісної людини. Саме гармонію він

Хоче бачити у відносинах між людьми. Гармонія відносин – ще одна тема філософських міркувань автора. Тут Пушкін

Роздумує про любов і дружбу, відносинах у сім’ї й припускає, що рухає людьми в кожному випадку. Автор майже переконаний,

Що теперішньої дружби між людьми вже не зустрінеш. ” Але дружби немає вуж тої меж нами…” Про людей, що називають себе

Друзями Пушкін пише як про ворогів:

Вороги його, друзі його

Що, може бути, те саме

Його ушановували так і сяк.

Ворогів має у світі всяк,

Але від друзів урятуй нас боже!

Зі смутком автор пише про те, що родинні відносини втратили теплоту,

Щиросердність :

Рідні люди от які

Ми їх зобов’язані пестити,

Любити, душевно поважати,

И, за звичаєм народу,

Про різдво їх відвідувати.

… Щоб інша пора року

Не думали про нас вони…

Так автор пише про друзів, здатних зробити підлий учинок, про віддалення рідних. Тривожить Пушкіна й те, що

Навіть коханим дівчинам Думка світла дорожче власних почуттів. У розпачі автор задає одне з вічних питань : ” Кого

Ж любити? Кому ж вірити? Хто не змінить нам один?”

Питання сенсу життя завжди хвилювали людей. Своїм твором Пушкін виразив свій погляд на життя, познайомив нас із

Філософськими питаннями, що хвилювали його покоління : це й бажання щирості, трепетних відносин між людьми, це й

Уміння аналізувати своє життя в спокійній, природній “глухомані забутого селенья” , це й уміння жити повним життям,

Впиваючись всіма її дарунками.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герої й проблематика однієї з поем А. З Пушкіна