Герой роману Ремарка “Тріумфальна арка”

Доросле життя почалося для цього загубленого покоління трохи раніше, ніж звичайно: під впливом загального патріотичного підйому ці хлопчики добровільно пішли на фронт першої світової війни. Ті з них, хто залишився живий, не змогли забути своїх фронтових товаришів, але втратили інтерес до післявоєнного, реального життя. Скептицизм і нескінченна утома – типові риси героїв Ремарка. Доктор Равик у своїх учинках далеко пішов від настроїв першої світової війни. Він, німець, укривав у себе розшукувану нацистами сім’ю, допоміг бігти цим людям, за що й потрапив вгестапо.

Там він пройшов через катування, пережив смерть улюбленої жінки Сибилли. Потім біг із країни й воював в Іспанії на стороні республіканців, поки вони не зазнали поразок. Роман Ремарка застає сорокалітнього доктора в нічному Парижі, коли він, що нескінченно утомився від життя й власного двозначного безпаспортного положення, рятує дивну безглузду жінку, готову кинутися з моста в Сену. Ця жінка – танцівниця й співачка Жоан Маду, у якої тільки що вмер чоловік. Р. намагається уникати подібних зустрічей, він цурається любові й будь-якого прояву почуття. Йому навіть подобається такий стиль життя: самітність і дзвінки серед ночі, коли викликають на операцію

Анонімно Равик оперує поранених і самогубців. Іноді йому вдається врятувати людини, але його ім’я залишається для хворого невідомим, тому що Равик налягав і в нього немає французького паспорта. Герой примарний, як примарний і весь передвоєнний Париж з його мрячними набережними, з його жалюгідними, що метаються у своїй безвихідній утомі й безпросвітній убогості маленькими людьми, начебто самогубця Гольдберга. Майже всі вони іммігранти, що живуть минулим

Так живе й Равик. Своїх друзів по першій світовій війні він пам’ятає краще, ніж тих, з ким життя звело його пізніше. Навіть гестаповця Хааке він убиває не від сліпучої ненависті, а від якогось тліючі в ньому свідомості, що цього нациста, що колись катував його й Сибиллу, потрібно стерти з особи землі. Тому й убиває він Хааке невміло, як дилетант, що узявся не за своє діло

У романі немає нічого героїчного, тому що героїчне має на увазі екстраординарний учинок, подвиг. Для Р. цей відрізок часу – усього лише тяжкий етап життя, у якої немає ні кінця, ні змісту. Навіть любов до дивної, химерної й нещасної Жоан Маду – тільки ще один смутний епізод у його житті. Любов виявилася мученням для двох люблячих, але не розуміючих один одного людей. І Р. знову змушений стати лікарем, тепер уже для Джоан, пораненої своїм випадковим коханцем, актором-невдахою. Р. розуміє, що весь його талант, всі його можливості неспроможні перед смертю. Він не може врятувати ні свою любов, ні життя цієї жінки. Він нічого в цьому світі не може: Жоан умирає в нього на руках 1 вересня 1939 року, у день початку другої світової війни. А Р. продовжує жити далі в тім же тумані самітності, коли всі кольори життя втрачають свою яскравість

Продовження долі Р. Ремарк показав у романі “Тіні в раї” (1971), де Р. виявляється в американському таборі для переміщених осіб і не бачить ніякої позитивної зміни у власній зломленій і назавжди потьмянілому житті. Ремарк, як і його герой, більше в Німеччину не повернувся, він віддав перевагу типову для своїх героїв позицію гуманіста-одинака

Герой роману Ремарка “Тріумфальна арка”