Герой романної трилогії У. Фолкнера “Селище”


Один із самих нелюбимих героїв Фолкнера, але в той же час один з найбільш колоритних і глибоко прописаних персонажів, що вперше виник у рукописному фрагменті “Батько Авраам” (1926), а потім на сторінках його першого роману “Сарторис”. Потім Ф. С. з’явився в ряді оповідань (“Строкаті конячки”, “Мідний кентавр” і ін.), що згодом увійшли в роман “Селище”.

Ф. С. став загальним персонажем, що персоніфікує сліпу ощадливість, холоднокровну жорстокість і бездушну жадібність. Це представник нового соціального шару на американському Півдні – нащадок декількох поколінь никудишних фермерів-орендарів, за словами Фолкнера, “живучих на землі, як перекотиполе”. В “Селищі” образ цього спритного підприємця чи носить не романтично-демонічні риси. У другому й третьому томі він здобуває більше приземлений вигляд пересічного буржуа “нових часів”, наділеного звичайними людськими пороками й позбавленого яких-небудь чеснот

Шлях Ф. С.- це вперте сходження по соціальним сходам до вершини успіху. Улаштувавшись у селищі Французова Балка, він “з далеким прицілом” бере в дружин вагітну дочку свого хазяїна, відвозить її в Техас, звідки приганяє табун коней на розпродаж. Так він починає власне “справу”. Все життя Ф. С.- це серія ретельно перелічених многоходових операцій. Як говорив про нього Фолкнер, для досягнення


своїх цілей він готовий “спокійно й безжалісно” застосувати будь-які засоби. “Потрібна респектабельність – він стане респектабельним, потрібна релігійність – стане релігійним, треба знищити власну дружину – знищить”.

Ф. С.- людина, що зуміла пристосуватися до “нових часів”, до нового індустріального століття, але “йому невідомий той лицарський дух, що має на увазі віру на честь заради честі й у чесність заради чесності” (Фолкнер). В очах письменника він – головний ініціатор вирубки “вишневого саду” патріархального Півдня, з його старим кодексом честі й шляхетності

Ф. С.- людина “нізвідки”, без роду без племені, що пожирає однією лише полум’яною пристрастю приобретательства. Шляхом хитрих угод, шантажу й шахрайства він поступово скуповує землі й будинку в Джефферсоне, розставляючи на “ключові місця” у місті зневажуваних їм родичів. Так він стає родоначальником могутнього “паразитуючого клану”.

Особняк джефферсонского аристократа де Спейна, куди Ф. С. вселяється після вигнання зганьбленого власника,- зриме підтвердження життєвого тріумфу новоспеченого президента міського банку. Однак “справа” Сноупса приречена. Не випадково Фолкнер називає його імпотенцією, дефектом, що має не стільки медичний, скільки символічний зміст. Та й безславний кінець Ф. С.- його вбиває племінник Минк, якого він ніколи відправив за грати,- прочитується як знамення прийдешнього краху “паразитуючого клану”.

Парадоксальним образом тема Ф. С. в “сазі” Фолкнера нагадує ставшие надзвичайно популярними в 70-80-і роки романи про зльоти й падіння мафіозних кланів і їх “хресних батьках”. Ф. С.- очевидний прототип Дону Корлеоне.

Образ Ф. С. був відтворений Орсоном Уэллсом (фільм “Довге жарке літо”, 1958). По романі “Селище” були також поставлені два телесеріали (1965 і 1985).



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Герой романної трилогії У. Фолкнера “Селище”

Categories: Нові твори

Links