Гармонія людини і природи в творчості П. Тичини

Творчість Павла Григоровича Тичини – це гімн життю, весні, природі і людині. Він увійшов у літературу передзвоном своїх “Сонячних кларнетів”, музику яких не почути було неможливо. Перша збірка поета ввібрала в себе найоптимістичніші настрої молодої людини, життя якої тільки починається; ввібрала музику серця і музику Всесвіту, космосу, природи, що злилися в ній в унісон, як зливається життя людини і природи. Саме через образи природи відтворював Тичина в своїх поезіях настрої людини, свої настрої.
Павло Тичина сприймав природу як величний храм, як сонцесяйний собор, до якого ставився з обожнюванням і поклонінням. Саме в природі вбачав поет джерела життя й любові. Природа в поезіях Павла Григоровича змальована з особливою ніжністю, вона в нього оточена незримим космосом і продовжена в нескінченність, у вічність: “Отак роки, отак без краю на струнах вічності перебираю я, одинокая верба”.
Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи відчуваємо у вірші “Гаї шумлять”. Ця поезія пронизана молодечою жагою до життя, щасливими сподіваннями, що розцвітають на тлі чарівної природи. Ліричний герой захоплений красою рідної землі, щасливий від почуття єдності з цим гармонійним світом, що сповнений благодатних почуттів:
Гаї шумлять –
Я слухаю.
Хмарки біжать –
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі

моїй
Так весело.
Захоплення повнотою життя висловлене Тичиною в образах і звучанні поезії “Ви знаєте, як липа шелестить…”. Шелест липи, сон старих гаїв, весняні ночі, місяць, зорі, солов’ї виступають тут символами молодого чуття, що купається у безкраї Всесвіту. Все це збільшує почуття щастя, почуття кохання, робить його більш повним.
Радість від довгоочікуваного приходу весни накладається на особисті очікування ліричного героя поезії “Арфами, арфами…”, в якій постає персоніфікований образ дівчини-весни, до ніг якої схиляються і квіти, і дощі, і громи, і веселки.
Творчість Павла Тичини сповнена замилуванням українськими степами, нивами, гаями, тополями, озерами і струмками, радістю від життя серед чарівної української природи, відчуттям гармонії з нею. Тому і називають поета “сонцепоклонником”, бо його творчість – це гімн сонцю, а, отже, і всьому живому на Землі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Гармонія людини і природи в творчості П. Тичини