Габрієле Д’Аннунціо Поезії


Габрієле д’Аннунціо
Поезії
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995
О місячний серпе на скрузі,
Що світиш на води пустельні,
Яке, срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь під лагiдним промінням твоїм?
Короткі зітхання потоків
І квітів, і листя спливають
Від лісу до моря; ні поклик, ні пісня –
Ніщо не порушить безмежних мовчань.
Коханням важкий і жагою,
Рід людський дрімота поймає…
Яке, срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь під лагiдним промінням твоїм?
Вінок твій на моїм чолі поблід,
О юносте! Так легко вже не тане
У серці біль, і стеляться тумани.
Моє чоло буття схиляє гніт.
Але добрішає душа, як плід
Доспілий. I нове їй, скромній, знане:
Прощати; розуміти все; від рани
Не плакати; мужніти серед бід.
Вона погасла, п’янь світанків білих,
О юносте! На берегах спустілих
Панує німота, прибій ущух.
Мій зір інакший, слух інакший: бачу
Я в оці братньому сльозу гарячу,
Удари братніх серць мій ловить слух.
Сніг
Спадає сніг на білу Землю-матір
Сумирно. I в заслуженім спокoї
Земля його приймає: бо багато
Вона плодів людині спородила.
Зрить хлібороб, як на полях зіпрілих
Яскріє сніг; до столу він сідає;
Йому всміхається надія з серця,
А з склянки – юний винограду витвір.
– Спадай же, снігу, з миром! I коріння
Хисти, і зародки; вони дадуть ще
Людині – хліб, і силу трав – худобі.
Спадай же з миром – щоб у дні воскреслі,
Тобою ситі, люди в долах бігли,
Немов слухняні табуни і ріки.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Габрієле Д’Аннунціо Поезії

Categories: Твори з української літератури

Links