Франко – Великий Каменяр

Як полум’яний патріот, нескорений борець за свободу і щастя рідного народу, він у своїй поезії пропагує ідеали добра, прогресу і братерства.

Кожний твір поета – це подих всеохоплюючої боротьби за Батьківщину. Франко пише: У мене ж тая Русь – Кривава в серці рана. Поет з шанобою говорить:

Ми ломимо скалу, рівняєм правди пута.

І щастя всіх прийде по наших аж кістках. Так, варто схилятися перед Франком, бо “важкая дума-мука” не залишала його серця, сповненого стражданнями за своїх співвітчизників:

Не дай живому в домовину

класться, Не дай подумать ані на хвилину Про власну радість і про власне щастя. Франко саме тому й бореться, що чує вражаючий стогін, але водночас не забуває і про слово гармонії і краси, закритеє від багатьох людей.

І, прагнучи тієї благодійної краси, поет натхненно мріє: І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, V Чтить буде вічно – тут на полотні. Але богиня живе не лише у витворах малярства, а й у народі. Це богиня любові, про яку любо-мило співати: “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”

І в найінтимнішій ліриці Іван Франко підноситься до вершин загальнолюдської, найглибшої

сили почуттів. І коли він досягає цієї вершини – відчувається натхнений голос цариці душі людської – Поезії, ми довідуємось про найпотаємніші бажання люблячого серця.

Я понесу тебе в душі на дні, Обмежу чаром свіжості й любові, Твою красу я переллю в пісні, Огонь очей – в дзвінкії хвилі мови… Коралі уст – у ритми голосні.

Поет залишив нам глибоку людяність і пекучі думи. Думи поета, розкидані у віршах – цих шматочках його великого серця. Як Шевченко, так і Франко – великі у своїй простоті, прекрасні у своїй близькості з народом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Франко – Великий Каменяр