Физкульт – привіт (твір – оповідання із власного досвіду)

Мені на день народження подарували двох папуг. Це були птаха з різнобарвним оперенням і, як мені сказали, уміли наслідувати людської мови. Імен їм я поки що не придумав. Всією сім’єю обмірковували, як назвати папуг, але нічого складного так і не знайшли. Хотілося щось оригінальне, але що? Допоміг випадок

До мене часто після уроків заходив мій товариш Ігор Лунев, і ми разом ішли на тренування в спортивну секцію по міни – футболу. Міною-Футболом ми цікавилися давно, він нас захоплював, і ми досягли непоганих результатів. Перед грою в нас

заведено привітати команду суперників: “Физкульт!” – і чули у відповідь! “Привіт!” Точнісінько й ми з Ігорем так привітали один одного. Заходячи до мене додому, друг говорив мені бадьорим голосом: “Физкульт!” Я теж голосно, енергійно відповідав: “Привіт!” Ці слова дуже сподобалися нашим папугам. Вони почали переговорюватися, і от уже в їхньому виконанні й на задоволення моїх домашніх часто звучав: “Физкульт” і “Привіт”.

Ігорю я нічого не розповідав про таланти папуг. Вирішив, що друг і сам про усім довідається. Якось він зайшов і з порога прокричав: “Физкульт!” Я не встиг

навіть рота розкрити, як з кімнати долетів: “Привіт!” “У тебе гості?” – запитав Ігор. І раптом через мою спину усе чіткіше звучало: “Физкульт! Привіт! Физкульт! Привіт! “Це ж твої папуги! – догадався Ігор. – От і імен не потрібно придумувати? Один – Привіт, другий – Физкульт”.

Моя кімната, де жили папуги, і справді нагадувала невелику спортивну площадку. Біля стіни напроти дивана, де я спав, перебувала шведська стінка, ближче до дверей – турнік для гімнастичних вправ; на підлозі, поруч із письмовим столом, стояли гирі, лежали гантелі; на стіні під портретом відомого футболіста висів еспандер. “Може, тепер своїх папуг і до спорту будеш залучати?” – пожартував Ігор

“А от про цьому потрібно подумати”, – посміхнувся я вответ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Физкульт – привіт (твір – оповідання із власного досвіду)