Філософсько-символічне значення повіті Хемінгуея “Старий і море”

Ернест Хемінгуей – всесвітню відомий американський письменник, твори якого є правдивим свідченням очевидця і учасника найтрагічніших подій XX століття. Е. Хемінгуей народився в родині лікаря.

У вісімнадцять років став журналістом. Він був не просто газетярем, а кореспондентом самої історії, тому у його прозі відчувається щиросердість людини, співпереживання стражденним та гнобленим.

Герої Е. Хемінгуея – мужні й розумні люди, але відчувають себе зайвими у житті: вони обдурені брехливою буденністю. Через своїх героїв автор утверджує відомий хемінгуеївськнй кодекс, що передбачає систему моральних, етичних, життєвих принципів.

Яскравою фігурою прози Е. Хемінгуея є рибалка Сантьяго, герой повісті-притчі “Старий і море”. Він усе життя прожив і проробив на морі, знав його, як самого себе, у ньому бачив сенс свого життя. “Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями… від сонячного проміння, відбитого тропічним морем… Геть усе в ньому було старе, крім очей, – вони мали колір моря і блищали весело й непереможно”. Саме очі його свідчили про силу, хоробрість, готовність постояти за себе і за свою справу. Про морс він завжди думав, як про живу істот), що може й подарувати велику ласку, і відібрати її, коли чинить щось лихе чи нерозважне.

Сантьяго через своє славлення до моря, до усього живого і навіть до своєї поразки, показує нам, що дуже важливо жити у гармонії з природою, бути частиною її, поважати усяку живу істоту, будь то дитина, чи пташка, чи риби.

Хемінгуей показав старого Сантьяго сильним чоловіком, який не схиляється перед обставинами, не гнеться під тягарем життя, незламним під нещадними ударами долі. Це викликає велику повагу до нього.

Філософсько-символічне значення повіті Хемінгуея “Старий і море”