Жив коли те дуже спритна, сабона людина й гарна мисливець. Кликали його Умесне.

Була у нього дружина, по імені Анчак. Дуже гарна, біла як сніг. Цілими днями вона працювала. Те вишивала, то шкіри виробляла, то за ягодами й горіхами ходила.

Одного разу почула вона шум угорі. Подивилася на димовий отвір і бачить: сидить на одній з жердин

Жив маленький хлопчик. Не було у нього ні батька, ні матері. Тільки дві сестри жили разом з ним. Ось одного разу гойдається хлопчик на гойдалці й співає: – Хто мене прийде покачати? Якби був батько, то він мене покачав би, якби була мати, то вона мене покачала б. Бачить, іде старий. Почув

Жили коли те разом росомаха, ведмідь і вовк. Жили вони дружно, ніколи не сварилися. Але одного разу посварилися на усе життя. Відбулося це так.

У росомахи була сестра, дівчина. Вона швидко підросла й стала дорослою гарною жінкою. Розв'язав тоді вовк побрати цю дівчину собі у дружин. Прийшов він до росомахи й сказав:

- Росомаха, віддай мені свою сестру

Жили п'ять людей. Ім'я першого Ніж, другого – Ікра, третього – Бичок, четвертого – Спис, п'ятого – Лід.

Жили вони на березі ріки; Одного разу Ніж говорить товаришам:

- Підемо полювати на ведмедя!

Ось розв'язали відправитися. Пішли. Прийшли на більшу гору. Знайшли ведмежий барліг. Ведмедя будинку не було. Ніж говорить товаришам:

- Ми почекаємо ведмедя. Він уночі

Була у старого Гулахана оленяча шкіра, ще камені вогнища так рушниця. Дуже дорожив він цією спадщиною. Під шкірою спав дід, потім спав батько, камені вогнища зігрівали їх, а рушницю годувала.

Ось пішов Гулахан навесні до брата рибалити. А поки ходив

Уиньдя зі старшим братом живуть. Старшого брата Уиньди кличуть Тилкеней. Куди підуть? У них тільки один їздовий олень.

Одного разу старший брат сказав Уиньде:

- Уиньдя, завтра я піду полювати на диких оленів, а ти добро наше відвези на олені у Хивиньдю. Туди, у Хивиньдю, і я завтра прийду.

Наступного дня ранком старший брат Уиньди пішов

Жив молодий хлопець по імені Умчени. У нього був молодший брат, якого кликали Уиньдя. Брати працювали у багатія Беегди. У Беегди було багато оленів. Був він неодружений. Умчени пас оленів багатія, Уиньдя виконував усю домашню роботу: носив дрова й воду, варив їжу. Від постійної важкої роботи руки Уиньди були покриті ранами й опіками. Іноді багатій

Пізньою осінню прилетіли птаха на опушку лісу. Пора їм у теплі краї. Сім доби збиралися, один з одним перегукувалися:

- чи Всі отут? чи Отут усі? Усі або немає?

Усе птаха були наявними, тільки не було глухаря. Стукнув орел беркут горбатим

Ведмідь усю зиму спав у своєму барлогу. Коли ж сніг став танути від сонця й побігли перші струмки, ведмідь прокинувся. Вийшов він з барлога голодний. Адже всю зиму нічого не їв.

Пішов ведмідь шукати собі їжу. Шукав шукав, – нічого не знайшов. Зустрів він по дорозі пень. Розсердився,

Живуть старий з бабою. У них вісім оленів. Поблизу від них ніхто не живе. Старий зовсім сліпий, а баба з гарними очима. Баба заколола одного оленя. Старий не знав, що баба заколола оленя, баба йому не сказала. Баба м'ясо висушила й розрізала на дрібні шматки. Розрізавши, поклала у свій мішок. Старому баба не дає їсти м'ясо. Відправляючись