У одному стійбищі багато чумів було. У чумах евенки жили. Дружно, добре жили: полювали, рибу ловили, у вільний час співали, танцювали, відіграли.

Раптом у один день над тайгою що те сабоно зашуміло. Глянули люди наверх – летить хто те крилатий, величезний,

Давним давно, коли земля ледь тільки почала створюватися, коли блакитне небо над нею тільки ще ставилося, – отоді те у місці, де схрещувалися довгі ріки, на одному острівці стояв чум, зроблений з восьми прутиків шелюги й покритий трьома білячими шкурками.

Два багатії чудовиська билися із за свого барлога. Обоє чудовиська були покриті срібною лускою. Харчувалися ж вони тільки золотом. Ніхто з них не міг здолати один одного. Тоді один з них, який був послабее, пішов далеко у тайгу й по дорозі знайшов росіян. Їх було сім людей. Оточив їх Дябдар своїм тулубом, зімкнувши голову із хвостом. Росіяни виявилися у кільці.

Лотабоко літаюча людина прийшла до людині по ммени Тевентей. Лотабоко зняв свої крила. Коли став іти крил немає. Тевентей сховав їх. Лотабоко став просити у Тевентея віддати його крила й запік Тевентею:

- Тевентей, Тевентей, скажи, де мої крила?

Тевентей співає йому у відповідь:

- Лотабоко, Лотабоко, не скажу,

Жила мишка, і жила пташка. Потім вони зговорилися жити разом. Разом вирили норку для хлібних запасів. Вирили й сталі стаскивать зернятка на зиму, щоб зимою не голодувати й не мерзнути. Наповнили свою яму хлібними зернами й зговорилися не торкати запаси до зими.

- Ось коли випаде перший сніг, тоді й приходь, – сказала мишка пташці.

Пташка

Жили евенки у тайзі. Жили так жили, промишляли звірів. Приїдуть евенки з роду туруягир до чальчигирцам – свято велике буває. Приїдуть евенки з роду малюкчен до киндигирцам – свято велике буває. Над вогнищем у чумі гак висить, на гаку казан висить. У казані м'ясо

У самому центрі Середньої землі, називаної евенками Дулин Бугу жив одна людина. Щоб покликати: Мама! - не було у нього матері; щоб звернутися: Тато! - не було у нього батька; щоб сказати: Чо! - не було у нього оленя. Жив він на цій середній землі – Дулин Бугу – один одинешенек, і навіть слова людей ніколи не чув, не знав, що це таке. Жив він так на самоті багато років.

Та ось одного

Було це давно, дуже давно. Та коли це було, не упомнишь. Зібралися у Великого озера всі болотні птахи. Зібралися й заспорили. Кожна хвалить себе:

- Я краще всіх птахів на землі, – кричить болотний кулик, – швидше мене жодна птах не літає!

- Дурний! - відповідає йому качка нирок. - Скажи, хто краще мене поринає?

Із за великої купини вийшов журавель:

- Жалюгідні

Жив старий з бабою. Дітей у них було дуже багато. Стали старий з бабою меж собою говорити:

- Що ми з дітьми будемо робити? Старий, погано жив, бідно. Добуде пуд два борошна, за три дні її скінчать. Говорить чоловікові своєму баба:

- Поведи ка ти дітлаха подалі, нехай ка вони

Було це давним давно. Жив у однієї бабусі хлопчик. Народився він у тайзі, виріс там, став потім сиротою й прийшов жити у селище до бабусі.

Одного разу просить він у бабусі тисячу рублів. А у тієї бабусі багато грошей було. Дала вона йому тисячу рублів, і він пішов. Довго