Одного разу карась, гріючись на сонечку, задрімав у заводі, поруч самого берега. У цей час спустився до ріки з тайги ведмідь: захотілося йому пити. Побачив ведмідь карася, ударив по воді лапою, та й виплеснув карася на берег.

- Ага, – говорить він карасеві, – попався, зараз я тебе знімання.

Та вже зовсім упасти роззявив проковтнути карася, Бачить карась – справа

Давно це було, говорять. Велике стійбище роду Оегир розташовувалося тоді у верхів'ях рік Вілюя й Оленек.

Жив у цім стійбищі один хлопчик. З ранку до вечора він тільки й робив, що передражнював своїх батьків і всіх інших людей: що вони скажуть – він повторює. Сховається де небудь у лісі або на березі й чекає. Він усіх бачить, а його ніхто не бачить. Заплаче

Жив був на світі один багатій. Було у нього три дружини. Одна дружина стара, перша, улюблена. Друга – гарна, а третя молода.

Жили дружини між собою не дружно. Гарна й молода не любили стару за те, що вона у чоловіка улюбленої була. Перевести її захотіли, так випадку усе не було

Давно це було. Плив на карбасі по ріці купець із працівниками до евенків торгувати. Піднявся у той день вітер верховик, погнав більші хвилі, розбив карбас і людей по воді розкидав.

Купець і люди втопили. Один тільки працівник залишився. Він за дошку вчепився. Погнав його вітер у море. Та прибило працівника

Жили два брати. Старший брат багатий, молодший брат – бідний. Старший брат мав багато працівників, землі, володів вогнем. Люди молодшого брата не мали ні землі, ні вогню. Молодший брат думає: Треба як небудь добути землі, вогню своїм людям. Надумав так: Скажу своєму братові, щоб він дав мені землі

Паслася як та на лучці череда оленів. Напав на череду тигр. Відбив декількох оленів і погнав у тайгу. Одного розірвав, а інші від страху втекли. До череди вже й дороги знайти не могли. Та стали вони самі по собі пастися.

Зустрів цих оленів ведмідь.

Був ведмідь уже старий, полював погано; скільки їв – не знаю, а боку у нього ввалилися й вовна жмутами

Чинеке, підемо купатися!

- Ні, втопимо!

- За траву будемо триматися!

- Руки поріжемо!

- Рукавиці надягнемо!

- Рукавиці намочимо.

- Висушимо.

- Пересушимо.

- Розімнемо.

- Розірвуться.

- Голкою

Богатир сохатий Хоглен викрав на землі день і побіг з ним по небу. На землі стала ніч. Ваб наділ лижі, побрав добрий лук і дві більші стріли й пішов доганяти Хоглена.

Довго гнався за Хогленом Ваб. Він сабоно кидав лижі, уперед і залишав за собою широкий слід. Ваб наблизився до Хоглену, пустив у нього першу стрілу, так потемну промахнувся.

Біжить по небу Хоглен з викраденим

Жили старий і баба. Дітей у них не було. Була коли то дочка, так її трьохголовий велетень потяг. Вони до старості дуже захотіли дітей. Ось і говорить баба:

- Зробимо сина із заліза. Скуємо його.

Старий погодився. Став кувати. А баба була начебто шамана. Кував старий дев'ять років. Усе викував. Пальці,

Було у одного багатого хазяїна багато дітей. Та ще був і прийомний син, сиротка. Цього хлопчика у сім'ї не любили, кривдили. Годували погано одягали й того гірше. Працювати змушували з ранку до вечора: він і за оленями доглядав, і дрова колов, і воду носив.

Одного разу до ночі говорить йому хазяїн:

- Нині ніч місячна, світла.