Есенинский роман у віршах (поема С. Єсеніна “Ганна Снегина”)

Поема С. Єсеніна “Ганна Снегина” начинается й закінчується ліричним акордом – спогадами автора про ранню юність, про “дівчину в білій накидке”. Розвиток сюжет одержує в першої годинути поеми: герой вертається в рідні місця після трирічної відсутності. Свершилась Лютнева революція, але війна триває, землі селяни не одержали. Назрівають нової грізної події Але герой хоче залишитися в сторона від них, відпочити в спілкуванні із природой, згадати юність. Однак події самі уриваються в його життя. Він тільки що прийшов з війни, кинув

гвинтівку й “вирішив лише у віршах воювати”: Війна мені всю душу з’їла.

За чийсь чужий інтерес Стріляв я в мені близьке тіло И грудьми на брата ліз. Лютий 1917 року сколихнув деревню. Колишня ворожнеча між жителями села Радово й села Криуши спалахнула з новою силою.

З’явився в Криуши свій ватажок – Прон Оглоблин. Приехавший з Питера колишній однеселянин, герой поеми, зустрінутий земляками й з радістю, і “з любопитством”. Він тепер “важлива шишка”, стоособистий поет, але все-таки “свійський, мужицький, наш”. Від нього чекають відповіді на самі пекучі питання начебто цього: “Скажи,

чи відійдуть селянам без викупа ріллі панів?

” Однак інші питання хвилюють героя. Його займає спогад про “дівчину в білій накидці”. Юнацька любов била безмовної, але спогаду про неї – легені, радісні.

Любов, молодість, природа, батьківщина – все це для поета слилось у єдине ціле. Це все в минулому, а минуле – прекрасно й поетично. Від свого друга, старого мірошника, герій довідається, що Ганна, дочка сусідньої помещици Снегиной, пам’ятає його.

Герой поеми не шукає з нею зустрічі. Усе змінилося, змінилися вони самі. Йому не хочеться тревожить той легкий поетичний образ, доторий залишився від ранніх юнацьких впечатлений. Так, тепер Ганна Снегина – важлива такма, дружина бойового офіцера.

Вона сама находить поета й майже прямо говорить, що любить його. Але минулий образ юної девушки в білому йому миліше, він не хоче поміняти його на випадкову любовну интригу. У ній немає поезії.

Життя ще тісніше зближає поета з местними селянами. Він іде з ними до поміщиці Снегиной просити, щоб вона віддала їм землю без викупу. Але в будинку Снегиних горе – прийшло звістку про те, що на фронті загинув чоловік Ганни. Конфлікт між поетом і Ганною кінчаєся розривом.

“Він умер… А от ви тут”, – дорікає вона героя свого недовгого ромуна. Події жовтневих днів знову ставкивають оповідача з Ганною. Майно поміщиці Снегиной конфісковано, мілинаникнув привіз колишніх господарок до себе. Послідняя зустріч не зблизила колишніх закохананих.

Ганна повна особистих, інтимних переживаний, а герой охоплений бурою цивільних подій. Вона просить вибачити її за невільні образи, а він думає про перосправі поміщицьких земель. Так життя переплело, переплутала особист і суспільне, роз’єднала цих людей назавжди. Герой умчався в Питер, Ганна виїхала в далекий і чужий Лондон. Остання частина поеми – це опис суворих часів громадянської війни.

І на цьому тлі – два листи. Одне від мілинаника з повідомленням про те, що в Криушах розстріляний Оглоблин Прон. Інше письмо – з Лондона, від Ганни Снегиной.

Його вручив героєві мірошник під час очередного його приїзду на батьківщину. Що ж залишилося від колишніх впечатлений і переживань? Для тужної на чужині Ганни тепер спогаду про колишню любов зливаються з воспоминаниями про Батьківщину.

Любов, Батьківщина, приротак – от щирі цінності, здатні зігріти душу людини. Поема “Ганна Онєгіна” написана в стихотворной формі, але її особливістю є злиття епічного й лирического жанрів у єдине нероздільне целое. У поемі немає наскрізної дії, немає послідовного оповідання про події.

Вони дані окремими епізодами, автора цікавлять його власні впечатления й переживання від зіткнення із цими подіями. Ліричний герой поеми виступає і як оповідач, і як герій добутку, і як учасник собитий передреволюційного й революционного часу. І в цій манері автора, і в самому цюжете, хоча події відбуваються совершенно іншим часом, є якісь відзвуки пушкінського “Євгенія Онєгіна”. Можливо, ріднить їхній жіночий образ і російська душу.

Я беру на себе сміливість затверджувати, що “Ганна Снегина” – це есенинский роман у віршах по охопленню подій і богатству образів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Есенинский роман у віршах (поема С. Єсеніна “Ганна Снегина”)