Екологічна тривога

Екологія, екологічна катастрофа, екологічна тривога – ці слова, раніше зовсім невідомі простій людині, у наш час хвилюють і насторожують кожного. Що ж це за небезпеку? Звідки вона з’явилася? Чому так стурбовані вчені-екологи? Чим загрожує нам порушення екологічної рівноваги? Справа в тому, що споконвічно Природа перебувала в ідеальній гармонії. Адже в ній усе взаємозалежно й грає свою важливу роль. Однак вплив людини порушило цю гармонію, у результаті чого стали зникати цілі ланки єдиного ланцюга, загрожуючи катастрофічними наслідками всьому живому. Шкідливі викиди газів в атмосферу, глобальне забруднення навколишнього середовища порушує нормальне існування живих організмів. А це може привести до необоротної втрати взаємодії й гармонії вприроде.

Люди зробили основним видом своїх відносин із природою її цілеспрямовану експлуатацію. Навколишнє середовище стало матеріалом для здійснення їхніх цілей. Природа тепер мислиться як ідеальний “раб”, зобов’язаний завжди беззаперечно підкорятися своєму панові. Експлуатація природних ресурсів стає нормальною щоденною діяльністю, а досягнення в області скорення природи святкуються як перемога над її силами. Суспільство живе, відповідно до варварських подань, що природа створена для людини й він її хазяїн; що природа позбавлена власної цінності й лише людин наділяє її значимістю; що природа може використовуватися необмежено, оскільки на однакові впливи відповідає тими самими реакціями. При цьому люди забувають про те, що самі є лише частиною природи, частиною цього єдиного ланцюга. І її руйнування веде до руйнування їх власного життя

Забруднення повітряного простору зменшує зміст у ньому кисню, змінює тепловий режим планети. Виділення в навколишнє середовище токсичних відходів виробництва отруює атмосферу, повітря, яким ми дихаємо. А вирубка дерев, безперервний ріст міст, фабрик, заводів на місці лісів і лугів скорочує можливості самоочищення біосфери. Все це впливає на життя самих людей, на їх фізичне й психічне здоров’я, на їхній генофонд. Інакше кажучи, людство поступово “вимирає”.

Сьогодні екологи відзначають різні види екологічних криз, які безупинно відбуваються на нашій планеті й торкають часом всієї біосфери. Про екологічні проблеми говорили й раніше. Наприклад, уже історики стародавності досить обгрунтовано писали про кількаразові катастрофи, що супроводжували людство й приводили в занепад багато древніх цивілізацій. І завжди вчені називали головною причиною пагубне, необдумане втручання в природу людини. Однак колишні кризи ніколи не ставали погрозою для всього людства. Я якщо ще кілька десятиліть назад, коли люди стали усвідомлювати шкідливий вплив науково-технічного прогресу на навколишній простір, з’явилося поняття екологічної проблеми, то в наш час ця проблема придбала настільки грандіозні масштаби, що навколо стали говорити про глобальну екологічну катастрофу

Усвідомлення небезпеки, що загрожує людству,, що росте тривога за власне Майбутнє привели до появи різних плинів. Так, одні вчені стали висувати теорії про необхідність різкого обмеження технічного розвитку на землі. Інші – вносити речення по радикальній зміні технологічних процесів, з обліком допущених раніше помилок. І ті й інші по-своєму праві. Звичайно, не можна зупинити прогресивний розвиток суспільства. Так це й не потрібно. У той же час, якщо навіть максимально знешкодити промислове виробництво й інші досягнення цивілізації, але при цьому продовжувати знищення дикої природи, людство повністю не позбудеться від погрози. Таким чином, необхідний компроміс, що дозволив би зберегти навколишнє середовище, не вертаючись при цьому в кам’яний вік. Пошук таких компромісів і є основним завданням сучасних екологів

Природа повинна жити, тому що ми – частина її. І інша її частина – рослини, тварини, повітря, вода – також має право на існування. Давайте ж задумаємося над своїм поводженням і скоротимо до мінімуму руйнування рідної землі! Поки ще не пізно. Поки планета ще жива!

Природа не може суперечити людині, якщо

Людина не суперечить її законам…

А. И. Герцен

Закрийте очі й представте таку картину: ви на березі чистої річки, на зеленій галявині, вдихаєте аромат свіжого повітря, підбігаєте босоніж до ріки й, прильнув до неї губами, жадібно п’єте смачну прохолодну воду. А тепер відкрийте ока, огляньтеся навколо й скажіть, де ви можете наяву побачити подібне. Наші ріки, галявини, ліси, повітря випробували таке тлетворное вплив цивілізації, що настав час бити тривогу. Розумна людина вже давно не ризикне напитися з ріки або озера, пройтися босоніж по березі. Гори сміття, смітника, дерева з гірляндами поліетиленових пакетів – от і вся краса навколишньої природи

Дивно, як ми виживаємо в таких умовах. Адже повітря й вода містять таку гримучу суміш важких металів і інших шкідливих для здоров’я компонентів, що перевищує всі мислимі й немислимі норми. Навіть перебуваючи в туристичних зонах рідної країни, ми випробовуємо розчарування, тому що “Цивілізація” робить своє “чорну справу” і тут.

Чому людство настільки безтурботно? Створюється відчуття, що більшість живе за принципом “а після нас хоч потоп”. Скільки жахливих помилок допущено, скільки відбулося глобальних катастроф. І нічому це нас не вчить

Та екологічна робота, що проводиться зараз – лише жалюгідна подоба необхідної діяльності. Але ж це нескладно – жити в гармонії із природою, відповідати подякою й турботою на неї дарунки

Не можна допустити, щоб люди

Направляли на своє власне

Знищення ті сили природи,

Які вони зуміли відкрити й скорити

Ф. Жоліо-Кюрі

Вирубуєте лісу – посадите молодняк, споживаєте воду – очистите ріки. На практиці ж виходить, що ми плюємо в колодязь, з якого самі ж і п’ємо. У результаті ми маємо високу смертність, низький рівень здоров’я, відсутність елементарної культури у великого відсотка населення (де живу, там і смічу). А виправляти допущені помилки з кожним роком усе складніше й складніше. Для очищення тільки декількох метрів водойми необхідно стільки грошових витрат, що вистачило б для будівництва одноповерхового будинку. Не вистачає природі хазяйської руки, яка б уберегла, захистила від технологічних “монстрів”.

Не віддаляйтеся від своєї матері – природи, а те вертатися “блудним дітям” буде нікуди. Нехай екологічний сполох пролунає в серце кожного. Починайте боротися за виживання вже сьогодні. Разом ми зможемо багато чого, але тільки разом.

Екологічна тривога