“Дума” – поетичне вираження проблем і думок роману “Герой нашого часу”

Історію життя “зайвої людини”, людини здатного на багато чого й не свершили нічого, продовжив великий спадкоємець А. С. Пушкіна – Михайло Юрійович Лермонтов, створивши роман “Герой нашого часу”. Це підсумковий Твір Лермонтова, перший росіянин соціально – филосовский і психологічний роман у прозі. Як і у вірші “Дума”, автор намагається знайти відповідь на хвилююче його питання: чому молоді люди, розумних, енергійних, повні сил, не знаходять застосування своїх незвичайним здатностям і “в’януть без боротьби” на самому

початку життєвого шляху. Історія життя Печорин, представника покоління 30-х років, трагічна доля його – відповідь на це питання. У передмові, до роману автор писала: “Це точно портрет, але портрет, складений з пороків усього покоління”. Як і у вірші “Дума”, Лермонтов у романі виносить суворий вирок своєму поколінню, дорікаючи його в байдужості, бездіяльності, у нездатності “блдее до великих жертв ні для блага людства, ні навіть для власного щастя”.

Лермонтов глибоко й всебічно розкриває внутрішній мир свого героя, сильні й слабкі сторони його натури, обумовлені часом і середовищем.

Слідом за А. С. Пушкіним Лермонтов робить героєм роману типового представника утвореної дворянської молоді. Але іншим був час і інакше виглядали його “герої”. Це був період страшної миколаївської реакції, що наступила після розгрому грудневого повстання. “Чорною сторінкою в історії Росії” назвав цей період И. А. Герцен. Реакція не змогла заглушити голос М. Ю. Лермонтова, але час наклав свій відбиток відбиток на творчість великого поета, вона диктувало свої Теми, образи, настрої. За словами А. Герцена, “… те були сумніву, заперечення; думки, повні люті”.

Образ Печорина, головного героя роману, – вершина всього творчості Лермонтова. Письменник зміг створити образ героя свого часу, узагальнивши великий матеріал життєвих вражень, добре знаючи й розуміючи історичну сутність дійсності, що оточувала його

Печорин – сильна особистість, у ньому багато виняткового, особливого: видатний розум, незвичайна сила волі. Роздумуючи про людей попередніх поколінь, повної віри, спраги волі, жагучих і полум’яних, Печорин зараховує себе до їхніх жалюгідних нащадків, які скитаются по землі без гордості й переконань. Відсутністю віри в подвиг, любов і дружбу й породжена цим нудьга позбавляють для Печорина життя всякої цінності. Печорин відчуває в душі своєї “сили неосяжні”, і в той же час він не знає, навіщо живе, для якої мети народився. Автор не приховує недоліків і протиріч свого героя, але це були пороки цілого покоління. Трагедія парубка збільшувалася тим, що він змушений жити в середовищі, що нехтував і відкидав. Передова людина 30-х років XIX століття почувала себе “зайвим” у своїй країні й навіть у цілому світі. Але в реалістичному романі “Герой нашого часу” Лермонтов уже приводить свого героя до свідомості того, що хоча життя й приносить страждання, нестерпна “нудна”, але лише в ній людина може знайти щастя, випробувати й сум, і радість

У цьому оптимізм і життєстверджуюча сила роману “Герой нашого часу”. Таким чином, Чацкий, Онєгін, Печорин – типові представники певної історичної епохи, кожний з них – герой свого часу. Час визначив їхні загальні риси й ті розходження, які дозволили сучасникам побачити в Чацком будующего декабриста, в Онєгіні – “егоїста поневоле”, у Печорине “страждаючого егоїста”.

Для нас же, дітей бурхливого XX століття, ці герої цікаві й важливі своїми високими, людськими достоїнствами: шляхетністю думок і прагнень, бажанням жити осмислено, для великої справи; приносити користь батьківщині й народу, жити чесно, по совісті. Ці людські якості вічні, а виходить, вічні й завжди будуть хвилювати читача герої А. Грибоєдова, А. Пушкіна, М. Лермонтова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Дума” – поетичне вираження проблем і думок роману “Герой нашого часу”