Драматична доля Євпраксії


Євпраксія – донька князя Всеволода. Коли дівчині виповнилося чотирнадцять, батько, керуючись лише політичними міркуваннями, видав її заміж у Саксонію за маркграфа Генріха IV Штаденського. Такі одруження стали в Київській Русі традицією ще за часів князювання Ярослава Мудрого.

У романі Павла Загребельного перед нами постає складне, цікаве, сповнене небезпек житія цієї жінки. Використовуючи скупі факти історичних джерел, письменник створює яскравий і високохудожній образ Євпраксії.

Після урочисто-насильного прнконвоювання до Німеччини дівчину віддали в Кведлінбурзький саксонський монастир для навчання, підготовки до шлюбу й покатоличення. Звідси вона вже вийшла з іменем Адсльгегідн. Заміжжя Євпраксії було недовгим, бо невдовзі маркграф Штаденський помер. Вродлива вдова впала в око Генріхові IV, і він вирішив одружитися з нею. 1089 року після вінчання в Кельні Євпраксія стала імператрицею.

Великим співчуттям проймаємося, коли читаємо про подальшу долю героїні. Чоловік її був людиною розбещеною. Він змушував Євпраксію браги участь у брудних оргіях, що становили основу його життя. Вражена й налякана, молода дружина розповіла про все своєму духовному наставникові. Цс стало відомо імператорові. Тон страшенно розлютився і наказав узяти її під варту.

Але дівчині випадково пощастило втекти. Через довірених людей Євпраксія домоглася


зустрічі з Папою Римським. Вона розповіла про всі аморальні діяння свого чоловіка. На церковному соборі 1095 року, що відбувся під егідою Папи Римського Урбана, Євпраксія виступила зі звинуваченнями Генріха IV. Собор засудив імператора, і той змушений був зректися престолу.

Багато про що говорить подальша доля Євпраксії. В Німеччину вона вже не повернулася, жила в Італії, Угорщині. Генріх переслідував її, намагаючись помститися. Через деякий час Євпраксія повернулася до Києва. Але там її зустріли не дуже привітно: адже вона не виконала пов’язану з її шлюбом державну місію – не зміцнила стосунки Русі з Німеччиною. Духовно спустошена, виснажена життям, ніким не захищена, ця жінка, якій ще не було й сорока літ, усамітнилася в монастирі. Там вона невдовзі й померла.

Павло Загребельний створив глибоко психологічний образ руської жінки – політика, жінки-борця. Київська княжна Євпраксія самовіддано відстоювала людську гідність. “А що доля людська, надто в трагічних її вимірах,- писав Павло Загребельний, – найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано цей роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Драматична доля Євпраксії

Categories: Твори з української літератури

Links