Доля російського селянства в оповіданнях В. М. Шукшина
1. Сільські мотиви в житті й творчості Шукшина. 2. Самобутні герої шукшинской прози. 3. Комічне й трагічне в “сільських” оповіданнях. 4. Земля – поетично багатозначний образ творчості Шукшина.
Сучасна сільська проза по праву займає одне із провідних місць по читаності й популярності. Тема моральності, любові до природи, доброго відношення до людей і інші проблеми, настільки актуальні в наші дні хвилюють читача. Жанр сільської прози в сучасній літературі висвітлюється різними письменниками, що веде місце серед яких займають Віктор
Важко знайти іншого автора, що з такою майстерністю використовував би народне мовлення, з такою щирістю би почитав малу батьківщину. Творчі праці Шукшина залучали й будуть залучати сотні тисяч читачів як серед співвітчизників, так і за рубежем. Сам Василь
Йому вдалося зачепити читача за живе, пробитися в нього душу Всі зусилля Шукшина-Творця були спрямовані до того, щоб достукатися до чужих серць: “Мистецтво – так сказати, щоб тебе зрозуміли”. Багато чого для майбутнього письменника дала його мала батьківщина – сіло Зростки Алтайського краю. Тут Шукшин навчився цінувати землю, працю сільського жителя на цій землі, став розуміти сувору прозу сільського життя.
Тут він розпізнавав “найгостріші схлести й конфлікти”, від яких зароджувалися широкі міркування над проблемами сучасного суспільства “Сама потреба узятися за перо лежить, думаю, у душі розтривоженої. Важко знайти іншу таку спонукальну причину, що змусить людину, щось знаючого, поділитися своїм знанням з іншими людьми”, – писав Шукшин. Особистість Шукшина, його життєвий шлях, творчість – скрізь є присутнім самобутній характер народу, його моральна спадщина й умови його буття в епоху 40 – 70-х років. Творчий герой Шукшина виявився новим словом у літературі, отчого був незнайомий і незрозумілий читачеві Це не “гарні герої” соцреализма, правильні, працьовиті, сильні й сміливі. Особистості в оповіданнях Шукшина вражають безпосередністю дії, логічною непередбачуваністю вчинку: те зненацька подвиг зробить, то раптом утече з табору за три місяці до закінчення строку.
От що говорив із цього приводу сам автор: “Мені цікавіше всього досліджувати характер людини-недогматика, людини, не посадженого на науку поводження. Така людина імпульсивна, піддається поривам, а отже, украй естествен. Але в нього завжди розумна душа”.
Образи, створені письменником, імпульсивні й украй природні Учинки їх продиктовані внутрішніми моральними поняттями, неприйняттям приниження людини людиною. Реакція на залежне положення здобуває всілякі форми, що приводить порию до непередбачених результатів. Так, переживання із приводу зради дружини приводять Серегу Безменова, до того, що він відрубав собі два пальці (“Безпалий”). Герой Шукшина не можуть терпіти образ, принижень, образи.
Він не буде терпіти, а буде доводити, пояснювати, пробиватися крізь стіну байдужості. І в результаті схопиться за молоток або піде з лікарні, як це зробила Ванька Тепляшин (“Кляуза”). Сам Шукшин може сказати: “Отут треба відразу бити табуреткою по голові – єдиний спосіб сказати хамові, що він зробив недобре” (“Боря”). Це чисто “шукшинская” колізія, коли правда, совість, честь не можуть довести, що вони – це вони.
А негідникові так просто вийти сухим з води. Тому конфлікти героїв Шукшина часто виявляються драматичними для них. Поверхневий погляд на оповідання Шукшина може навести на думку, що його добутку – комічні, “шутейние”, овіяні “добросердою безконфліктністю”.
Насправді ж сюжетні ситуації оповідань Шукшина мають глибокий сенс і гострі конфлікти. У той час, як розвертається сюжет, перед читачем можуть мінятися комедійні положення на драматичні, а в драматичному виявлятися комічні нотки Незвичайні, виняткові обставини найчастіше розвиваються настільки, що переростають у катастрофу, що різко повертає звичний хід життя героїв, а порию й ламає її. Осмислення російського національного характеру, зміни його на протяжений багатьох століть, а особливо пов’язані з бурхливими змінами XX століття – яскрава риса творчості Шукшина.
Особливе місце в його добутках займає звертання до землі й хлібороба. Земля – це ще один, мабуть, самий головний герой оповідань Шукшина. Будинок рідний, рілля, степ, Батьківщина, мати-сиру земля так важливі для автора Образ землі-батьківщини, величезної, широкої просторово й емоційно, стає центральним місцем усього творчості Шукшина: основних перипетій, художніх концепцій, нравственно-естетических ідеалів. Його світосприймання, життєвий досвід, загострене почуття батьківщини, художницька проникливість, породжені в нову епоху життя народу, обумовили таку своєрідну прозу. Прагнення Шукшина до “нечуваної простоти”, своєрідної оголеності є традиційним для росіянці літератури Отут властиво вже не мистецтво, а вихід за його межі, коли розширюється значення художнього слова до необмежених меж, коли душу кричить про свій біль.
Основне завдання мистецтва – учити добру. Для Шукшина найдорожчим багатством була здатність чистого людського серця до добра. “Якщо ми чим-небудь сильні й по-справжньому розумні, так це в доброму вчинку”, – говорив він И всією своєю творчістю Василь Маркович Шукшин перетворювала цю ідею вжизнь.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)