Для кого і заради чого ми навчаємося? (твір-роздум)

Мій дядько в службових справах часто буває за кордоном. Об’їздив півсвіту. З кожної поїздки він завжди привозить багато подарунків, до того ж дуже цікавих.
З останньої своєї поїздки дядько привіз мені конструктор. Розкривши ошатну щільну коробку, на якій було зображено машини; я побачив безліч металевих деталей, інструмент. Я захоплено ойкнув. Було таке враження, що я маю збирати справжню машину! До конструктора були додані вигадливі креслення й інструкція… англійською мовою. Без перекладу. “Що тебе бентежить? – запитав дядько,

помітивши моє здивування. – Адже ти вивчаєш у школі англійську. От і переклади. Я з таким розрахунком і купував конструктор, щоб ти заодно і над англійською потрудився”.
Дядько пішов, а я, озброївшись словником, почав перекладати інструкцію. Треба сказати, що просидів я довго, але особливих успіхів не досяг. Конструктор так привабливо виблискував своїми незвичайно красивими деталями, начебто дражнився: “Погано вчив у школі мову. От і мучся тепер”. Зрештою моє терпіння лопнуло, я пішов до дядька і зізнався, що в мене проблеми з англійською мовою. Попросив його перекласти інструкцію, але дядько Вадим
навідріз відмовився: “Нехай конструктор стане для тебе стимулом в освоєнні мови. Адже ти учишся для себе. Це тільки іграшка, а в житті тобі англійська знадобиться і для більш серйозних речей”.
Мені нічого не залишалося, як погодитися. Відтоді моє ставлення до англійської мови змінилося. “Англійка” хвалить мене, а деталі конструктора поступово перетворюються в диво-машину…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Для кого і заради чого ми навчаємося? (твір-роздум)