Дідро й енциклопедисти. Аналіз повести “Черниця”


Дідро (1713-1784) протягом чверті століття стояв на чолі грандіозного підприємства – видання знаменитої “Енциклопедії”. Матеріалізм Дідро далеко випередив філософ систему Вольтера. Дідро стояв на порозі діалектичного матеріалізму. Життя його повне самої напруженої боротьби, найенергійнішої діяльності в області думки й весь прості, бідна подіями в життєвому плині. В 1750 видавець Лебретон запросив його як редактор “Енциклопедії”.

Робота над нею захопила його. “Енциклопедія” видавалася 30 років. Д’аламбер не витримав напруги боротьби й відійшов від керівництва виданням. Дідро один довів справу до кінця. У виданні брали участь всі просвітителі: Руссо писав статті про музику, Тюрго – про політекономію, Бюффон – про природничі науки. Статтю “Розум” написав Вольтер. Монтеск’є дав цікаву роботу з естетики(Статтю “Смак”). З питань релігії писав Гольбах. “Енциклопедія” – величезний колективний літературно-публіцистичний, полемічний добуток, чим науковий довідник у буквальному значенні. Тато Климент13 у спеціальному посланні 1759 засудив “Енциклопедію” на спалення. Французькі єзуїти на згадку цієї події вибили медаль із колоритним написом “Потоптана нечестива мудрість”. На медалі були зображені глобус і книга., придавлені хрестом. Останній Всесвітній собор(1967) під головуванням тата Павла6 скасував



Індекс

Дідро більше, сем хто-небудь із просвітителів, займався питаннями теорії мистецтва. Музика, живопис, скульптура, теорія драматургії й сценічної майстерності входили в коло його інтересів. В эстетических працях багато тонких спостережень, безцінних для художника й цінителя мистецтва

Драматургічна теорія Дідро – найважливіший внесок в область театрального мистецтва. Реформа театру, задумана Дідро, виходила насамперед з политий завдань. Мистецтво необхідно наблизити до життя, з небесних сфер. Фантазії й ілюзій спустити на землю з усіма її проблемами й конфліктами. Классицистическую трагедію Дідро запропонував замінити новим жанром – драмою, присвятивши її сучасності й героям – простолюдинам. У п’єси Дідро в якості основного емоційного засобу впливу на глядача водить елемент чутливості

В 1760 Дідро написав роман “Черниця”, що викривала злочину церкви. Дівчину Сюзанну Симонен, всупереч її волі, визначають у монастир. Дівчина розумна, гарна, здорова, Природа створила її для життя. Суспільство, керуючись забобонами, прирікає її на аскетичне зречення від всіх бажань і інтересів

Природа створила її вільної. Суспільство, керуючись протиприродною мораллю, закувало її в кайдани. Всі проти її. Ігуменя Арпажонского монастиря переслідує молоду дівчину злочинними домаганнями, питая до неї протиприродну пристрасть. Сюзанна біжить із монастиря. Але перед нею грізна сила забобонів. Тепер вона стає людиною поза законом. Роман написаний у формі записок – сповіді. Героїня, як бачить її читач, – чуйна. Чуйна, наївна, трошки схильна до рефлексії дівчина. Вона глибоко релігійна, і проте кожний її вчинок, кожний рух її серця є протестом проти релігії. Наївною простосердістю дихає кожний рядок повести: всі описи лаконічні, зведені до мінімуму. Тут немає багатобарвних картин природи, немає ліричних сторінок, що розкривають поезію почуттів. Перед нами досить суха, майже протокольний запис



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Дідро й енциклопедисти. Аналіз повести “Черниця”

Categories: Нові твори

Links