“Деталі у оповіданнях А. Чехова”


Чехов виступив справжнім новатором як у прозі, так і в драматургії. Оповідання та повісті письменника вражають відсутністю в них яскравого цікавого сюжету – все відбувається, як у житті. Ті події, які розгортаються на сторінках його творів, становлять лише зовнішню канву, а головне – це внутрішній сюжет, зміна самого героя, його ставлення до життя. При вичерпаності зовнішнього конфлікту, цей внутрішній конфлікт зберігається і виноситься за межі художньої реальності в справжнє життя, створюючи відчуття відкритого фіналу.

Письменник пропонує читачам задуматися над поставленими питаннями, а сам він залишається гранично об’єктивним, авторська позиція прямо не висловлюється. Але вона існує, тільки виражається іншими засобами – через підтекст, особливий настрій, через композицію, яка часто будується на музичних принципах, як “хороша музична композиція” – так сам письменник сказав про свої оповідання.

Така структура допомагає наситити текст внутрішньої емоційністю і, уникаючи докладних описів, “включити” нас в орбіту авторських роздумів. Разом з тим досягається і дивовижна стислість і ємність прози Чехова, який мав вміння “коротко говорити про довгі речі”.

“Стислість – сестра таланту”, – стверджував письменник, і досягав лаконізму різноманітними засобами. Так, він не прагне послідовно розповісти


про всі події в житті героя, а використовує “вершинну” композицію. Саме таким чином представлене??ціле життя Іонича, розповідь про яке вмістилося на кількох сторінках. Ми бачимо героя лише в найбільш важливі, поворотні моменти його розвитку, між якими протікає рік або кілька років. Часто сцени здаються повторюваними наприклад, відвідування будинку Туркіних, але по окремих деталей можна помітити, що залишається незмінним, а що змінюється.

Роль деталі в чеховської прозі дуже велика. Вона допомагає створити характерний “пульсуючий ритм”, що передає особливе звучання цієї ліричної “прози настроїв”, надаючи їй деколи мелодійне, музичне звучання, а іноді втручаючись дисгармонійною нотою. Деталь дає автору можливість уникнути розлогих описів, задаючи певний тон, який допомагає читачеві самому “добудувати” картину.

Відомо, що Чехов стверджував, що замість докладного опису місячної ночі досить сказати, що “на греблі блищала шийка розбитої пляшки”, і ця деталь створить цілісне уявлення. Але є у Чехова такі деталі, які виростають до вищого рівня узагальнення, стаючи деталями-символами. Такою деталлю, наприклад, є футляр з оповідання “Людина у футлярі”, “паркан з цвяхами” в “Дамі з собачкою”.

Але при цьому Чехов залишався реалістом, досягаючи його вищих форм. Л. Толстой говорив, що у Чехова “розвинулася незвичайна техніка реалізму”, що у нього “все правдиво до ілюзії”. І особливо відзначалася краса мови письменника: “Яка чудова мова… Це просто перл, – захоплювався Л. Толстой. – Ніхто з нас: ні Достоєвський, ні Тургенєв, ні Гончаров, ні я не могли б так написати”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Деталі у оповіданнях А. Чехова”

Categories: Твори на задані теми

Links