Давньоруський епос: билина-пісня “Човен”
Дія драми відбувається на роздолля Волги, по якому гуляють лихі розбійники під водійством свого Отамана. Всі учасники подання виходять зі співом якої-небудь пісні. Найчастіше вони співають: “Ти дозволь, дозволь, хазяїн, У нову горенку ввійти!
Приспів: Ой, калина, ой, малина! Чорна смородина! (Двічі.)
Сцена 1
Отаман (Тупотить ногою й кричить грізно). Эсаул! Эсаул (Точно так само тупотить ногою й кричить у відповідь). Отаман! Отаман Підходь до мені скоріше! Говори із мною смілішай! Не підходиш незабаром, Не возговоришь сміло – Велю тобі
Отут усе розбійник” сідають на підлогу, образуя перед собою порожній простір (човен), веслярі зображують, начебто махають веслами. Отаман задоволений роботою й, помолясь, дозволяє відпливати. Веслярі, перехрестившись,
Снову посилає Отаман Эсаула в отаманське рубання, дивитися в підзорну трубу. Эсаул, подивившись навколо, доповідає, що в лісах гуляють розбійники. Отаман сердито кричить, щоб усіх, хто в його лісах гуляє, доставили зараз же до нього. Эсаул доповідає отаманові, що в заповідних лісах гуляє зухвалий прибулець, якого взяти не можна: прибулець “грозить убити з рушниці”. Отаман насміхається надэсаулом, наказує йому взяти козаків і привести прибульця
Сцена 2
Эсаул з розбійниками вертаються й приводять із собою зв’язаного незнайомця
Отаман грізно розпитує незнайомця. Той відповідає, що кличуть його фельдфебелем Іваном Пятковим, що з волі гуляє він недавно. Незнайомець розповідає, що вони із братом були сиротами й жили несолодко. Коли знудило їм голодне життя, вони узялися за ножички й пустилися на небезпечний промисел, розбійничали на дорозі. Після вдалого розбою святкували в харчевні, але один раз їх піймали, закували в кайдани й відправили в острог. У в’язниці брат умер, а Іван убив вартового й утік у дрімучий ліс. Дослухавши оповідання незнайомця, Отаман вирішує записати його першим воїном у свій загін
Отаман знову наказує Эсаулу взяти підзорну трубу й подивитися, немає чи якої-небудь небезпеки. Эсаул побачив на березі велике Село й зрадів; всі вже давно проголодались. Веслярам скомандували повернути човен до берега. Всі розбійники хором підхоплюють і співають пісню:
“Приворачивай, хлопці! До крутого бережочку…”
Човен пристає до берега. Отаман наказує Эсаулу довідатися, хто в цьому селі живе. Виявилося, що живе тут Богатий поміщик
Сцена 3
Эсаул, виступаючи із човна, з’ясовує, чи вдома багатий хазяїн. Йому відповідає Поміщик. Эсаул запитує Поміщика, чи радий той своїм гостям і як радий. Поміщик говорить, що радий їм, як чортам. Перепитав його Эсаул грізно, а Поміщик відразу поправився, що рад-ді гостям, “як милим друзям”. Эсаул вертається назад і доповідає про усім Отаманові. Отаман велить розбійникам іти “у гості” до Багатого поміщика. Розбійницька зграя піднімається й кілька разів обходить навколо будинку Поміщика. Розбійники співають відважну пісню
Закінчивши пісню, вони підходять до Багатому поміщикові. Отаман запитує його, чи радий він таким гостям і як радий. Поміщик відповідає, що радий їм, як чортам. Після погрози поправляється, що радий їм, “як милим друзям”. Отаман запитує: “Гроші є?”, а Поміщик у відповідь – “Ні”. Отаман не вірить Поміщикові, а той відмикається. Тоді Отаман наказує своїм разбойничкам палити добро Багатого поміщика. Починається смітник, і подання закінчується
(2 votes, average: 5.00 out of 5)