Давним-давно у країні Индустане, у місті Хамадане жив на березі моря бідна людина із дружиною. Чоловік збирав викинуті хвилями уламки розбитих кораблів, продавав їх на паливо й цим кормил себе й дружину.
Але не бідність їх дошкуляла... Горювали чоловік із дружиною про те, що немає у них дітей.
Одного разу, коли збирав бідняк на березі паливо, виплила з моря русалка. Голова у неї була як у жінки, а тіло риб'яче. Вона сказала біднякові:
- Прагнеш, я зроблю так, що у тебе буде син? Але коли він підросте, стане юношой, не ти, а я розпоряджуся його долею. Згодний?
- Згодний з радістю!-закричав бідняк. Він на усе був згодний, аби тільки не згас його вогнище.
Час пройшов. Народила дружина цієї людини гарного, міцного хлопчика. Хлопчик виріс, перетворився у сабоного юнака. Тепер він замість батька збирав на морському березі паливо.
Раз, коли він прийшов на берег, виплила із глибини морська русалка.
- Настав час думати про твою долю, - сказала вона. - Я знайшла для тебе наречену. Іди по берегу вперед. Там у високої скелі ти зустрінеш свою суженую. Послухався юнак. Пішов, як веліла русалка, і побачив, що до високої скелі підлетіла біла голубка.
Голубка не помітила юнака. Опустилася вона на землю й обернулася прекрасною дівчиною. Дівчина роздягнулася й кинулася у море. Поки дівчина купалася, юнак підкрався й схопив її одяг. Побачивши це, дівчина підплила до берега.
- Добра людина! Хто б ти не був, віддай моє плаття!-заблагала вона.- Як же без нього повернуся я у батьківський будинок?!
Але юнак, як тільки глянув на красуню, закохався у неї. Він не поспішав віддавати одяг.
- Побери моє серце, - сказав він у відповідь.- Обіцяй стати моєю дружиною. Тоді віддам!
Юнак теж полюбився дівчині. Вона погодилася, він кинув плаття й відвернувся, поки красуня одяглася.
- Як я тебе знайду?-запитав юнак.
- Приходь до цієї скелі сьогодні ввечері. Під нею відкриється вхід у підземелля. Спустися вниз по кам'яних щаблях. На твоєму шляху будуть троє дверей із золотими засувами. Повз першу пройди. На другу не дивися. Третю відкрий. За нею я буду тебе чекати.
Сказала так дівчина, перетворилася у голубку й полетіла. Усе зробив юнак, як було наказано. Спустився у підземелля, відсунув золотий засув, відкрив треті двері, за якими вже чекала його красуня. Вона обійняла юнака й сказала:
- Я Пери, дочка морського царя. Він править морями й підземним царством.
Нас у нього шість дочок. Батько дозволив нам самим вибирати наречених. Іди до нього, поклонися, проси мене у дружин. Пішов юнак до морського царя.
- Я не проти, щоб ти став моїм зятем, - мовив цар.- Треба тільки випробувати, чи спритний ти й чи метикований. На перший раз даю тобі таку роботу: за одну ніч зори поле, посій на ньому пшеницю й збери з нього врожай. Засмутився юнак. Ну як за одну ніч пшеницю виростити? Пішов до прекрасної Пери.
- Не горюй!-заспокоїла його дівчина. - Ми, усе сестри, тобі допоможемо. Ранком прокинувся юнак. Лежить він на краю пшеничного поля: хліб стиснутий і у копиці покладений. Пішов до морського царя, доклав: так, мол, і так. Твій наказ виконаний!
Цар залишився задоволений. Похвалив юнака:
- Молодець! А тепер, копиці не розбираючи, зерно вимолоти й у засіки засип.
Отут юнак сам зміркував, що відповісти.
- Дай мені, - говорить, - тридцять тисяч мишей. Вони усе до зернятка виберуть і жодного снопа з місця не зрушать.
Відповідь сподобалася цареві.
- Добре!-викликнув він.- А тепер останнє завдання! За ніч розвісься на покрівлі мого палацу тридцять тисяч дзвіночків. Нехай ранком їх дзенькіт мене розбудить!
- Я розвішу дзвіночки, - пообіцяв юнак.- Дай мені тільки у допомогу тридцять тисяч ластівок.
Та ця відповідь паную сподобався. Цар знайшов, що наречений досить метикований для його дочки, і погодився видати Пери за нього заміж. Призначили день весілля, скликали гостей, улаштували багатий бенкет. Зажили молоді у любові й згоді. Але Пери бачила, що чоловіка її долає таємна турбота. Початку вона його розпитувати, і він зізнався: нудно йому без батька й матері, прагне він до них повернутися. Задумалася царівна.
- Мій батько нікого зі свого царства на біле світло не випускає. Але якщо ти так прагнеш, ми втечемо вдвох.
Покликала Пери своїх служниць і наказала їм:
- Коли ранком прийдуть кликати мене до сніданку, відповідайте за мене: "Я ще не встала!" Прийдуть другий раз, скажіть: "Встаю!" А втретє прийдуть,
Скажіть: "Одягаюся! "Та вночі Пери з юнаків пішли підземним ходом і вибралися на біле світло.
Ранком послав морський цар кликати дочку до сніданку.
- Я ще не встала, - відповіла за неї служниця. Чекав цар дочку, не дочекався, послав у другий раз.
- Встаю!-відгукнулася за Пери друга служниця.
Та знову чекав цар, не дочекався. Послав втретє.
- Одягаюся!-крикнула за Пери третя служниця. Довго чекав цар даремно. Догадався нарешті, чтосбежали його дочка й зять. Побрав чарівне дзеркало, подивився: утікачі вже на біле світло вибралися, далеко пішли. Спорядив цар погоню.
Побачила Пери - доганяють їхні царські слуги, сказала:
- Я стану мечеттю, а ти будь муллою!
Та виросла на тому місці, де вони стояли, мечеть, а у ній читав Коран мулла.
Вбігли царські слуги у мечеть, запитують:
- Не чи бачив ти, мулла, царівну Пери із чоловіком?
- Бачив!-говорить мулла.- Вони тільки що зникли за горою. Помчалася погоня по неправабоному сліду й ні із чим повернулася.
- Хто вам у шляху зустрічався?-запитав морський цар.
- Один мулла у мечеті, - відповіли слуги.
- Ех ви, роззяви!-розсердився цар.- Кличте до мене візира! Відправився сам цар з візиром у погоню за дочкою. Оглянулася Пери, бачить, доганяє їхній батько.
- Ти стань селезнем, - сказала вона чоловікові, - а я буду озером.
Та розлилося у тому місці, де вони стояли, озеро, а по озеру плавав селезень.
Кинувся цар селезня ловити, так не отут-те було! Тільки до озера
Підійде, озеро відступає, селезень спливає.
Утомився морський цар, умаялся, махнув рукою й назад повернув.
А Пери і юнак далі пішли. чи Довго йшли, чи коротко, хто знає, але
Повернувся Усе-таки юнак до батька з матір'ю. Те-Те було щастя у батьків!
Зіграли вони синові весілля. Я на тому весіллі був. Подарували мені три рум'яні яблука. Одне я сам з'їв, інше віддав тому, хто казку слухав, а третє - тому, хто казку запам'ятав.