У далекі давні часи жили, говорять, на землі відьми, і пожирали вони, говорять, дітей.

Розповіла мені моя прапрапрабабушка. Пішли одного разу, коли вона ще молода була, дівчини з її аулу у ліс черемшу рвати, ягоди збирати. А щоб веселіше

Чи Те було, чи то не було, ростила вдова Бацулай трьох маленькі дочок.

Зібралася вона одного разу на млин зерно змолоти й сказала дочкам:

- У наш аул занадилася ходити відьма Кацулай. Вона ходить зі своїм собакою й краде маленьких дітей. Замкніть міцно дверей і не відкривайте нікому. А мене

У давні-далекі часи, коли й прапрадіда мого ще на світі не було, жила, говорять, у країні Закрамане, у місті Хамадане, бідна-пребідна, але весела, розумна дівчина-сирота Аймисей. Вона збирала по дорогах гній для кізяка, продавала людям і на ці гроші годувалася. Милостиню ні у кого не просила.

Продала

Давним-давно у країні Индустане, у місті Хамадане жив на березі моря бідна людина із дружиною. Чоловік збирав викинуті хвилями уламки розбитих кораблів, продавав їх на паливо й цим кормил себе й дружину.

Але не бідність їх дошкуляла... Горювали чоловік із дружиною

Жили-Минулого на світі два брати, Аракан і Саракан.

Аракан був бідний дроворуб. Нарубає у лісі у'язку дров, продасть, тем і живий. Удень і вночі просив він у аллаха осла, щоб дрова возити, але аллах чомусь не поспішав виконати його прохання.

А Саракан торгував одягом. Кравці, що шили черкески, бешмети, шуби, доручали йому їх продавати. Він їздив