Цілюща сила пісні і любові

Скільки з уст нашого народу можна почути різних легенд, переказів, пісень, приказок, оповідок – трагічних і смутних, веселих і безжурних!

Кілька років тому в Чигирині від сивої бабусі, яка сиділа на ослоні у своїй тісненькій хатині серед барвистих рушників, вишитих її сухими жилавими руками, я почув зворушливу легенду.

Жила в одному містечку дівчина-красуня – струнка, чорноброва. Вона знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, танула серцем, бо відчувала в тих мелодіях і словах

красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою. Вона мала от-от повінчатися зі своїм коханим. Та заступили світ чорні Хмари війни, топтали й ганьбили землю нашу злі вороги. Провела Олена свого нареченого на фронт, провела та й стала чекати…

І тільки тоді, як звільнився край Чигиринський від фашистів, приніс листоноша жаданий трикутничок. Але це друзі Тихона писали, що лежить її суджений у далекому лазареті смертельно поранений. Називає адресу, кличе Олену, просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає долю, аби Оленин голос почути і народною піснею свою душу наповнити. Швидко зібралася дівчина

й подалася аж за Урал. Відшукала, джерельною водою напувала і тихо співала улюблену Тихонову пісню:

Ой у лузі та ще й при березі червона калина…

І з тим її співом, її сердечним голосом усе ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, змарнілому обличчі тепло світилася усмішка.

А коли забирала Олена додому немічного каліку, лікар-хірург відкликав її та сказав наодинці: “Це не ми, а ваша любов, ваші пісні врятували солдата від смерті”.

– Чудова Легенда, – сказав я бабусі. – Зараз та дівчина, мабуть, як і ви, – старенька та сива?

– Ні, – усміхнулася бабуся, – вона залишилася молодою. Любов і пісня вберегли її від старості. Пізніше я поцікавився в одного з чигиринських журналістів, чи не чув він такої легенди.

– Як не чув? Та ж ви розмовляли з її героїнею, Оленою Прокопівною, матір’ю шести синів. Шкода, Тихін Іванович торік помер.

П Одібні легенди та перекази живуть, примножуються. Передаються з покоління в покоління Історія народу, його душа, вдача. Який же великий і безсмертний скарб культури народу нашого ми маємо успадкувати!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Цілюща сила пісні і любові