“Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя” (Віршований цикл А. А. Блоку “Батьківщина”)
1. Суспільно-політична обстановка. 2. Переживання за долю Росії. 3. Тема батьківщини у творчості Блоку. 4. Новий образ Росії 5. Росія – “жива істота”. 6. Головне завдання письменника Русь! Русь!
Яка незбагненна таємна сила тягне до тебе й чому чується й лунає постійно у вухах твоя тужлива, несуча по всій довжині й ширині твоєї, від моря й до моря, пісня? Що в ній, у цій пісні? Що кличе й ридає, і вистачає за серце? Русь!
Чого ж ти хочеш від мене? Який незбагненний зв’язок таїться між нами?. Н. В. Гоголь. Кінець XIX – початок XX століття в Росії
Вічна тема у творчості кожного поета й письменника – це тема батьківщини. Художники слова дуже часто й за всіх часів із захватом зверталися до цієї важливої теми. Сам А. А. Блок і його творчість є великим явищем російської національної художньої культури. Вірші й поеми А. А. Блоку стали вершиною російської поезії початку XX століття. У творчості поета тема батьківщини здобуває особливе
Письменник у своїй творчості дуже сильно переживав за минуле, сьогодення й майбутнє Росії Події лютого 1917 року Блоком були зустрінуті із захватом. Поет став свідком двох революцій, він бачив їхні передумови й наслідки. У цей важкий період часу він не кинув свою країну, не емігрував, як це зробили багато хто його соратники. Блок залишився тут і душевно переживав всі події, зльоти й падіння країни. Сам поет так говорив про той складний і суперечливий час: “Ми – діти страшного років Росії – Забути не в силах нічого!
Спопеляючі роки!”. Саме в ці моменти життя виникає головне питання – це подальший розвиток нашої країни. З 1907 року у творчості А. А. Блоку на перший план виходить тема Росії, її сьогодення й майбутнє.
З 1907 по 1916 рік у поета на цю тему з’являються такі чудові добутки, як цикл “Батьківщина”, п’єса “Пісня Долі”, публіцистичні статті “Сонце над Росією”, “Дитя Гоголя”, “Пам’яті Врубеля”. В одній незавершеній статті сам Блок так писав про Росію – “величезна, рідна, дихаюча істота”. Передчуття поета прийдешніх змін, надзвичайних заколотів – все це особливо підкреслювало любов поета до великої Росії, робило її більше загостреної й суперечливою.
Наприкінці 1908 року Блок відправляє дуже важливе за своїм значенням лист ДО. С. Станіславському, де поет указує про надзвичайний зв’язок, що виник у нього з темою про Росію: “Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя. Усе яскравіше усвідомлю, що це – найперше питання, самий життєвий, самий реальний.
До нього-те я підходжу давно, з початку свого свідомого життя… Недарма, може бути, тільки зовні ніяково, зовні незв’язно, вимовляю я ім’я: Росія Адже тут – життя або смерть, щастя або погибель…”. У ранній творчості поета тема батьківщини не є самостійної, всі події, що відбуваються, у житті нерозривно пов’язані з російським пейзажем: Видно, дні золоті прийшли, Усе дерева коштують як у сияньи. Уночі холодом віє із землі; Ранком біла церква вдалині И близька і ясна очертаньем.
Самі вірші Блоку – це уособлення щирої любові до своєї батьківщини, прагнення побачити її вільної, щасливої, і вже не має значення, що вона бідна, принижена й скованна: Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові, – Як сльози перші любові!.. Поет не перестає вірити у велич і міць країни, що переживає не. кращі часи. Заслуга поета полягає в тім, що він створив новий, незвичайний образ Росії: країна поета представляється, як жінка, дружина й подруга: ПРО, Русь моя!
Дружина моя! Для більше повного опису образа Росії у своїх віршах Блок використовував різні символи. Кожний символ у поета приховує за собою глибокий зміст простих і звичайних речей.
Дуже наочно це видно у вірші “Росія”. А ти все та ж – ліс так поле, Так плат візерунковий до брів… Читаючи ці рядки, спочатку, здається, що мова йде про землю, країну, про великі російські ліси й поля. Але відразу наступний рядок – “плат візерунковий до брів” – без якого або уособлення малює жінку.
Письменник у своїх віршах показує батьківщину не як мати (саме так росіяни поети XIX століття зображували Росію), а як тужну дружину, наречену, кохану. Відносини поета а з Росією нагадують любовний роман: “ПРО, бідна моя дружина”, “… наречена, Росія”, “И нехай іншої тебе пестить…”, “Пом’янь за раннею зубожій мила друга, світла дружина…”. Саме так поет звертається до батьківщини.
Перед читачами Росія є те “ставною царівною” – вона “обіймає рукою” і “обплітає косою”, те прекрасною дівчиною “розбійної вроди”, те казковою красунею, що зачарував чаклун. Поетичний образ Росії-Дружини, красуні в Блоку наділений живими людськими рисами: Ні, не старечий лик і не пісний Під московською хусточкою кольоровим! Крізь земні уклони так свічі, Ектеньи, ектеньи, ектеньи – Шопотливие, тихі мовлення, Що Запалали щоки твої… Сам поет бачить батьківщину, як жива істота, що “живе й дихає” поруч із людиною: “Чим більше почуваєш зв’язок з батьківщиною, тим реальніше й охотнее представляєш неї собі як живий організм”. Живому образу батьківщини властиві так само й риси жіночого характеру – це й щиросердечне занепокоєння, неприборкана й надзвичайна пристрасть, піднесене почуття волі й боргу.
Це жінка по ім’ю Росія дуже сильна, а з іншого боку, вона й сама має потребу в захисті. Образ батьківщини в поета зв’язаний як з образом вірної дружини, улюбленої жінки, так і з неприборканою циганкою. У патріотичній ліриці Блоку головне завдання – це показати Росію, як величезну країну, що ще поки не виявила всю свою міць, енергію й силу, як країну, що нестримно рветься до нового життя. Росія вся обов’язково кинутися вперед – у бескрайную “далечінь століть”. Творчість поета й донині є закликом до боротьби за поліпшення як життя людей, так і країни в цілому.
Росія повинна встати перед нами у всій своїй красі, саме до цьому і йшов у своїй творчості Блок. І недарма А. Білий сказав про поета, що “А. А. Блок – перший поет російської землі”. Всі ці прекрасні вірші прославленого поета про Росію є доказом його надзвичайної ніжності й відданості до своєї батьківщини
(2 votes, average: 4.50 out of 5)