Чому Вільгельм Телль – народний герой?

“…Ні, для моїх високих ідеалів століття поки не дозріло. Я – громадянин тих сторіч, що прийдуть…”, – написав колись великий німецький поет Ф. Шіллер.

Фрідріх Шіллер значить для німців так само багато, як Пушкін для росіян чи Шевченко для українців. Він – автор твору, який Європа сьогодні обрата своїм гімном. Це – “Ода до радості”, слова якої поклав на музику великий Людвіг ван Бетховен. Якщо вслухатися, ми зрозуміємо, що це вакхічний твір, який славить життя, радість і вино:

І черв’як утіху знає І небесний херувим.

Станьмо дружною сім’єю Жити правдою й добром Присягаю цим вином…

Цікаво, що німці дуже люблять і свого Поета і створеного ним літературного героя. Вони проводять свята, виставки та імпрези й у шіллерівському Ваймарі, і у Марбаху, де він народився. Всюди заходи мають засвідчити актуальність спадщи­ни великого німецького поета. Шіллер – об’єкт неабиякого культу у Ваймарі. Тут є цукерки “льочки Шіллера”, вино “Шіллерпунш”, навіть підставки для олівців у вигляді яблука, простромленого стрілою – нагадування про Вільгельма Телля, одного з найулюбленіших персонажів німецьких карнаваїів.

У

чому ж річ? Чим заслужив Шіллер таку повагу до себе і своєї творчості? Ф. Шіллер – великий німецький поет і драматург, який став виразником ідей просвітництва – свободи, рівності, справедливості, права на бунт особистості проти деспотизму. Він – автор народної драми “Вільгельм Телль”, у якій опоети – ювана боротьба за національну незалежність Німеччини і за право на особисту свободу.

Він народився 10 листопада 1759 року у країні мальовничих сіл та напівзруй – нованих замків – свідків минулої могутності Німеччини. Дитиною Фрідріх любив вистави лялькового театру і спектаклі середньовічних містерій. Згодом хлопчика віддали до латинської школи, потім до семінарії. Та понад усе майбутнього дра­матурга цікавили твори Овідія, Горація, Вергілія. Саме в греків Шіллер побачив, що літературі потрібний справжній народний герой. Він став писати вірші і дра­ми, шукаючи того самого героя, який був би зрозумілий-усім.

Кого зробити своїм героєм – одинака чи натовп? Шіллер вирішує цю пробле­му на користь одинака. Він не любить натовпу, він розуміє, що натовпом завжди хтось керує. Поет змушує юрбу бездіяльно чекати, поки їй подасть гасло до ви – іволення випадком долі визначений герой. Вільгельм Телль не ватажок, та доля обирає його своїм провідником Телль – тільки влучний стрілець, відзначений долею обранець. Та й народ у драмі “Вільгельм Телль” це вже не просто натовп, не просто юрба. Це юрба, складена з героїчних особистостей, тому кожен із них рівний Вільгельмові і так само може очолити війну за незалежність. У Шіллера юрба ідеальна. Вона організована і її представники розмовляють виключно “ви­соким штилем”.

Так з’явився Вільгельм Телль, вкрай необхідний для виховання народного ха­рактеру. Вільгельм – миролюбний і покладистий, схильний терпіти образи, але не боротися.

Хай кожний вдома буде жити в тиші, Хто сам сумирний, того лишать з миром…

Він вірить, що терпіння та послух принесуть свої плоди і все минеться. Та дійсність руйнує його ілюзії. Австрійці руйнують його рідну Швейцарію. Старо­му Генріху Гальдену виколюють очі через те, що він не видав, де ховається його син. Вільгельм Телль живе зі своєю родиною, щодня ризикує життям у боротьбі зі стихіями. Він розуміє, що боротьба буде, бо

Прекрасний край, благословенний небом, Та той, хто землі наші обробляє Не скористається посівами своїми… Тут вся земля – церковна й королівська…

У відповідь на запитання юного Вальтера, хто ж той король, що він такий страшний, Вільгельм відповість з іронією: “Він підданих кормилець й захисник…” Послідовний у своїх думках справах, Вільгельм не вклониться імперському на­місникові і буде схоплений. Йому загрожує смертна кара.

Геслер, знущаючись із нього, примушує Вільгельма стріляти у яблуко, постав­лене на голову його синові, маленькому Вальтеру. Це просто знущання з батьків­ських почуттів. Вільгельм збиває яблуко, хлопчик залишається живий, але їм обом не дарують обіцяної волі. Дивом рятується Вільгельм, його серце горить святим вогнем помсти.

Так, є кінець насильству і тиранам Коли жорстоко розтоптані права і гніт нестерпниіі… Тоді разючий залишиться меч…

Образ Вільгельма Телля дуже цінував український письменник П. Куліш. У І860 році в “Передньому слові до громади. Погляд на українську словесність” – передмові до виданого альманаху “Хата” він писав: “Нехай воно й буде собі до любої вподоби кожному, хто розуміє всяку красу і правду, якою б її мовою не вимовлено. Нехай читають Пушкіна і Гоголя наші земляки, нарівні з Байроном, Шіллером і Міцкевичем…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому Вільгельм Телль – народний герой?