Чому вчить нас балада “Ой чиє ж те жито, чиї ж ті косовиці…”

Багато й різноманітно усна народна творчість. Але яскравою зіркою виділяються в ній балади – один з улюблених видів словесної Творчості українського народу. У них майстерно розкривається поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні подання, мир його загадкової фантазії й розуміння природи. Вони відзначаються виразною драматичною напруженістю, відображають фантастичні й трагічні події з життя. “Ой чиє ж те жито, чиї ж ті косовиці…” – одна з найвідоміших соціально-побутових балад. В основі її лежить моральний конфлікт

між свекрухою й невісткою, що та не полюбила й закляла так, що дівчина перетворилася в тополю. Сумна казка, що спонукує краздумьям.

Життя досить складна й суперечлива. Вона сповнена турбот, тривог, турбот. І хто, як не рідна людина, підтримає, утішить, допоможе становленню молодої сім’ї. Але не такий була свекруха. Відразу не полюбивши молоду невістку, вона проклинає її, знущається, змушує робити величезну по обсязі роботу й, нарешті, змучила дівчину так, що й перетворилася вона в тополю. Це бридкий моральний учинок свекрухи, що, до речі, не такий уже рідкий навіть сьогодні. Інша справа, що ніхто із цих молодих

дівчин у тополі не перетворюються, але й родинного щастя часто не одержують. Тому й учить балада: “Не поспішаєте, дівчини, проронять сльозинки…” Т. е., перед тим як одружитися, потрібно добре довідатися один одного, з’ясувати відносини в сім’ї майбутнього шлюбу, психологічний клімат сім’ї. А щоб доброї, щасливої, дружної була сім’я, ми повинні домагатися згоди, взаємоповаги й розуміння між родителями й дітьми. Тому що досить часто в сім’ях, які ніяк не можуть порозумітися, лежить конфлікт між прагненням людини на щастя й перешкоди, які приводять її до трагічного кінця

Отже, ця Балада вчить нас бути терплячий, увічливий, шляхетними друг до друга. Нехай у серці нашім ніколи не з’явиться жорстокість, зневіра, заздрість, ненависть, а в сім’ї завжди буде щастя й згода, тому що якщо буде міцної сім’я – буде міцної й країна

Про давні часи

1.И. Франко, Т. Шевченко, А. Чайковський, Г. Стельмах. Перелік можливих тим

“И. Франко – це розум і серце нашого народу” (Г. Рильськ).

2. Повість “Захар Беркут” – добуток про героїчне минуле українського народу.

3. Проблеми честі й зради в повісті И. Франко “Захар Беркут”.

4. Максим Беркут – ідеал вільної людини (по повісті И. Франко “Захар Беркут”).

5. Порівняльна характеристика Захара Беркута й Тугара Вовка.

6. Автобіографічні мотиви у вірші Т. Шевченко “И виріс я на чужині…”

7. Незахищена дитяча душа у великому й складному світі (“Мені тринадцятий пройшов”).

8. “Заповіт” Т. Шевченко – добуток, що з’єднує минуле, сьогодення й майбутнє

9. Що заповів Тарас Шевченко своєму народу у вірші “Заповіт”?

10. Геройство й лицарська відвага Павлуся (по повісті А. Чайковського “За сестрою”).

11. Відтворення історичних подій у повісті А. Чайковського “За сестрою”.

12. Автобіографічність повести Г. Стельмаха ” Гусаки-Лебеді летять”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому вчить нас балада “Ой чиє ж те жито, чиї ж ті косовиці…”