Чому вчить байка? (по добутках Л. Глєбова)

Леонід Іванович Глєбов народився в 1827 році в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Ще з юного віку становив поезії російською мовою, але незабаром почав писати байки на українському. Протягом життя він створив понад 100 байок. У них письменник як звичайно намагався піднімати проблеми людської й суспільної моралі. Леонід Глєбов у своїх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокість панів, неробство, хвалькуватість, підлабузництво й т. п.. Відомо, що основною ознакою байки є її алегоричність. Відповідно до цього байка має дві частини – оповідальну й повчальну

Так, наприклад, у байці “Лисица-жалобница” у першій її частині розповідається про жорстокий учинок лицемірної Лисиці, а в другий автор говорить про те, що такі Лисиці бувають і між людьми, і їх треба стерегтися. У першій частині байки розповідається про певну подію, тому ця частина називається оповідальної. У другий дається висновок: автор немов підказує нам, яких людей варто розуміти під алегоричними образами (Лисиця – “лукава людина”, лицемір), тут же висловлює повчання, тому ця частина байки називається повчанням, або мораллю. Глєбов уважав, що поміщики-кріпосники нещадно грабували народ, за який він так уболівав. Але не кращі їх минулого й чиновники, які служили в різних царських установах, тому що вони самовіддано захищали інтереси нечесних багатіїв, покривали їхній

злочину, разом з ними грабуючи простих працьовитих людей. Антинародну суть діяльності судових чиновників і намагався викрити Л. Глєбов у своїй байці “Щука”.

Загальновідомо, що щука – хижачка. І в байці ми бачимо, що, живучи в ставку, Щука заїдала й обдирала більше слабких. Ця вертихвістка нікого не боялася, тому що тайкома посилала Лисиці хабара. Коли ж Щуку залучили до суду, вона у всьому поклалася на Лисицю й не помилилася – Лисиця врятувала її. Судові чиновники, або хабарники, щиро обороняють інтереси тих, хто більше заплатить. Л. Глєбов виступає в байці проти несправедливого суду, хабарництва. Яскраво зображені образи героїв дають читачеві зрозуміти, що вони були “змальовані” з реально існуючих людей. Але однієї з найбільш вражаючих байок Глєбова є байка “Вовк і Ягня”. У цій байці автор розкриває існуючи на той час взаємини між кріпаками й кріпосниками. В образі Вовка, звичайно ж, змальований жорстокий кріпосник, що виглядає безсоромним гвалтівником. А в образі Ягняти – кріпака-селянина, що майже без протесту підкоряється волі свого пана й терпляче виконує його примхи. У байці автор засуджує безглузде свавілля поміщиків-кріпосників і глибоко співчуває важкому життю поневоленого народу. Головна думка цієї байки полягає в тім, що кріпаки й кріпосники – непримиренні вороги. Цей висновок затверджує в байці сам Вовк:

Хіба не знаю я, не чув, Що ви всі мене б з’їли, Якби словили? Собаки й вівчарі твої, Всі ви – вороги мої

У такий спосіб, байка повчає всі наступні покоління: не принижуйте тих, хто на вас працює, тому що вони такі ж живі люди, і заслуговують увічливого відношення


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Чому вчить байка? (по добутках Л. Глєбова)

Categories: Нові твори

Links