Чим близький мені поет Василь Стус


Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу.
У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів добра і справедливості. Він ніби відкриває основний закон людського існування у його найвищих виявах, роздумує над вічними проблемами буття:

Не здайся – веснам. Легше – зимам
не здатися. Не здайсь весні.
Спасенної тримайся криги,
пречистої тримайся туги,
шаленої тримайся муки
і так існуй, бо це – життя.

Важко читати рядки В. Стуса, звернені до рідної землі, України, рідних. У вірші “Навкруг Землі мої кружляли мрії” автор бачить рідний край затиснутим у півкулі географічних карт, його символом є пісні, знайомі з дитинства. Поет любить свій край, пишається ним. Та коли він пише про історичне минуле, настрій його змінюється. Характеризуючи тогочасне українське життя, Стус пише: “Німує край, він – царство німоти”. З гіркотою поет стверджує:

Нема мені вітчизни,
нема мені вітчизни – ні-ні-ні.
Душа горить в смертельному вогні,
разить мене – од запаху трутизни.

Із яким болем Стус говорить ці слова. Йому соромно за своїх сучасників, які безмовно живуть у атмосфері


обману і фальші. Я впевнена, хоч поет і пише, що у нього нема вітчизни, болить його душа за рідним краєм, за своєю землею. Перебуваючи на засланні, він часто загдував Україну, рідну домівку, родину. Саме вони додавали сил вистояти:

Бо вже не я – лише жива жарина
горить в мені.
Лиш нею я живу.
То пропікає душу Україна –
та, за котрою погляд марно рву.

Мені близькі і зрозумілі його почуття, я захоплююсь людиною, життя якої було сповнене добра, любові та благородних діянь в ім’я України. Василь Стус передчував свою загибель і був готовий до неї. Сьогодні його поезія стала широко відомою народу, для якого він творив. Недаремно поет стверджував:

Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Чим близький мені поет Василь Стус

Categories: Шкільні твори

Links