“Чи виправдана зрада кохання Андрія?”

Повість М. В. Гоголя вперше з’явилася у 1835 році і була опублікована у збірці “Миргород”. В цьому творі видатний письменник реалістично зобразив життя Запорізької Січі, героїчну боротьбу українських козаків проти тих, хто поневолював у ті часи наш народ. Ця боротьба показана на фоні неповторного колориту звичаїв і побуту українців. Головними героями цього видатного твору є старий полковник Січі Тарас Бульба та його сини. А одним із головних ліній сюжету я вважаю кохання молодшого сина Тараса Бульби Андрія, конфлікт його почуття і обов’язку

перед Батьківщиною.

Андрій був молодшим сином головного героя повісті Тараса Бульби. Це був гарний хлопець, у бурсі він навчався без напруження і з охотою, а завдяки рисам свого характеру він часто верховодив в достатньо небезпечних витівках своїх друзів. “І часом, з допомогою винахідливого розуму свого, вмів викручуватися від кари”. Андрій, як і його старший брат Остап, “теж кипів жадобою подвигу, але разом з тим душа його була приступна й для інших почуттів. Потреба кохання спалахнула в нього гостро, коли він перейшов за вісімнадцять років”.

Навчаючись у Києві, Андрій випадково

познайомився з польською панночкою, яку дуже скоро покохав усім своїм молодим та гарячим юнацьким серцем. А коли хлопець опинився в Запорозькій Січі, тамтешнє життя повністю його захопило і з усією своєю палкістю він з головою занурився у це “розгульне море”, і на деякий час забув і панночку, і бурсу, і навіть батьківську хату. Серед козаків Андрій показав себе хоробрим воїном, в будь-якому, самому жорстокому бою він не знав страху та трощив усе, що опинялося під його шаблею. Але Андрію було однаково, з ким битися, бо в бій його кликала не ідея і моральні чинники, його заворожувала сама напруга бою і він цілком віддавався цій жорстокій музиці. Але коли одного разу до стану запорожців під покровом ночі пробралася служниця-татарка польської красуні і принесла Андрію прохання коханої панночки про допомогу її матері, “все минуле, все, що було закрите, заглушене теперішнім суворим бойовим життям, – все спливло разом на поверхню, потопивши, в свою чергу, теперішнє”. Після цього хлопець знову опинився у полоні своїх почуттів, від самої думки про те, що він знову побачить свою любов, у нього починало швидко битися серце і “тремтіли молоді коліна”. Діставшись до своєї панночки і “повний неземних почуттів, Андрій поцілував ції запашні вуста”. Хлопець зрозумів, “що один тільки раз у житті дається відчути людині” такі почуття.

“І загинув козак!”. Заради своєї коханої, заради своїх почуттів, Андрій був готовий віддати найдорожче, що у нього було – і батька, і товаришів, і вітчизну. Любов до панночки затьмарила йому очі, її хлопець поставив понад усе, понад обов’язок перед батьками, друзями і Батьківщиною. “Вітчизна моя – ти!” – каже Андрій, потомствений запорізький козак, дочці свого заклятого ворога, одного з польських воєвод. Заради цієї красуні виступає він проти своїх товаришів. “Охоплений палом і жаром битви”, жадаючи відслужити пов’язаний панночкою на його руці “дорогий шарф, вишитий руками першої красуні”, хлопець мчав, “як молодий тхор”, роздавав удари наліво й направо, та “не бачив, хто перед ним був, свої чи інші які”.

Але добре бачив, хто перед ним, старий тарас Бульба. На відміну від свого сина, у Тараса найголовнішими в житті були товариші, віра і вітчизна. Тому трагедія Андрія, яка полягала у конфлікті між коханням та обов’язком перед батьківщиною, стала у той же час трагедією і для його батька. І в цьому конфлікті кохання ніяк не виправдовує зради, бо Батьківщина – це найдорожче, що є у житті кожної людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Чи виправдана зрада кохання Андрія?”