Чехов про любов і щастя людини в оповіданні “Дама із собачкою”

Антона Павловича Чехова, як і інших письменників, цікавила тема людського щастя, любові, гармонії. У більшості добутків письменника: Ионич, Агрус, Про любов герої терплять крах у любові. Вони не можуть скласти власного щастя, не говорячи вже про інші. В оповіданні Дама в собачкою всі по-іншому. Коли розстаються Гуров і Ганна Сергіївна, вона вертається у своє місто С., а він у Москву. Пройде який-небудь місяць, і Ганна Сергіївна, здавалося йому, покриється в пам’яті туманом і тільки зрідка

‘буде снитися йому зі зворушливою посмішкою, як снилися інші. Але пройшло більше місяця, наступила глибока зима, а в пам’яті все було ясно, точно розстався він з Ганною Сергіївною тільки вчора. І спогади розігрівалися усе сильніше.

Тут поворот у розвитку сюжету. Любов героя не слабе-етне гине від зіткнення з життям, не виявляється неспроможною. Навпаки, вона викликає в Гурова відраза до ‘ дрімотного, обивательски благополучному існуванню, бажання іншого, нового життя. Звична обстановка викликає в героя майже бридлива відраза. Він ясно бачить лицемірство й вульгарність навколишніх. Дмитро Дмитрич!

Що А давеча ви були праві: осетрин-те з душком!

Ці слова, такі звичайні, чомусь раптом обурили Гурова, здалися йому принизливими, нечистими. Які дикі вдачі, які особи! Що за безглузді ночі, які нецікаві дні! Шалена гра в карти, обжерливість, пияцтво, постійні

розмови все про одному… куце, безкриле життя… і піти не можна, точно сидиш у божевільному будинку або в арештантських ротах. Яку буру й гаму почуттів народжує в Гурові любов! Її очисна сила доброчинна

Письменникові не приходить і в голову засудити героїв за гріховне почуття. Вони обоє одружені, порушують клятву. Але читачеві ясна думка автора, що життя без любові ще більш гріховна. Ганна Сергіївна й Гуров люблять один одного це їхня розрада, стимул жити, адже кожна людина має право на щастя. Ганна Сергіївна й він любили один одного, як дуже близькі, рідні люди… їм здавалося, що сама доля предназначила їхній друг для друга, і було незрозуміло, для чого він одружений, а вона замужем… І здавалося, що ще небагато й рішення буде знайдено, і тоді почнеться нове, прекрасне життя; і обом було ясно, що до кінця ще далеко й що сам складне й важке тільки ще починається

Це майже романтичне оповідання Чехов-реаліста про любов, її великій силі й чистоті. Читаючи оповідання, розумієш, що лише з коханою людиною можна зрозуміти всю красу миру, відчути повноту життя й що необхідно берегти цей дарунок любов, якщо вона випадає на твою частку

Гурову здавалося, що його роман з Ганною Сергіївною закінчиться нічим, як багато романів до її, і він думав про те, що от у його житті була ще одна пригода або пригода, і воно теж уже скінчилося, і залишився тепер спогад…. Але Гуров помилився, Ганна Сергіївна змогла розбудити в ньому искреннее й сильне почуття, він по-справжньому полюбив цю жінку. Дмитрові Дмитричу було дивно, що він, уже сива людина, здатний на таку любов. Але ж до цього він називав жінок не інакше як нижча раса!

Ганна Сергіївна Дидериц зуміла розбудити душу цієї людини своєю щирою й чистою любов’ю, вона викликала глибоке й сильне почуття в серце Гурова. Дмитро Дмитрич і не припускав, що він здатний переживати таку гаму почуттів. Він раптом побачив вульгарність і обмеженість свого московського життя. І вже млоїло сильне бажання поділитися з ким-небудь своїми спогадами. Але будинку не можна було говорити про свою любов, а поза будинком не з ким… І про що говоритьразве він любив тогдаразве було що-небудь гарне, поетичне, або повчальне, або просто цікаве в його відносинах до Ганни Сергеевнеи доводилося говорити невиразно про любов, про жінок, і ніхто не догадувався, у чому справа, і тільки дружина ворушила своїми темними бровами й говорила: Тобі, Димитрий, зовсім не йде роль фата. Так зненацька Гуров відкрив у собі живу душу, здатну відгукнутися на заклик іншої, чистої й нехитрої натури, полюбити, як у ранній молодості

Письменник поступово підводить свого героя до переродження. Він довгі роки жив по інерції, не розуміючи або не бажаючи замислюватися над навколишньої, над власними вчинками. А потім як осяяння любов розкрила в ньому давно забуті почуття, він побачив безглуздість існування того кола людей, до якого належав сам. Які дикі вдачі, які особи! Що за безглузді ночі, які нецікаві, непомітні дні! Шалена гра в карти, обжерливість, пияцтво, постійні розмови все про одному. Непотрібні справи й розмови все про одному охоплюють на свою частку кращу частину часу, кращі сили, і зрештою залишається якесь куце, безкриле життя, якась нісенітниця, і піти й бігти не можна, точно сидиш у божевільному будинку або арештантських ротах!

Читач розуміє, що прозревшие душа й серце героя побачили безглуздість його існування. Вони змусили Гурова шукати виходу із цього тупика. Він уже не буде миритися з вульгарністю свого повсякденного життя

Дуже чеховський кінець у цього оповідання. Автор не дає готового рецепта, що необхідно зробити, щоб бути щасливим, але й не захлопує двері, залишаючи надію. І здавалося, що ще небагато й рішення буде знайдено, і тоді почнеться нове, прекрасне життя; і обом було ясно, що до кінця ще далеко й що сам складне й важке тільки ще починається


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Чехов про любов і щастя людини в оповіданні “Дама із собачкою”

Categories: Твори з української літератури

Links