Чесна драма життя (за оповіданням В. Винниченка “Федько-халамидник”)


Українсько-радянське літературознавство любило повторювати: В. Винниченко народився в бідній селянській родині, змалку відчув ненависть до гнобителів. Жорстока експлуатація, приниження почуття власної гідності не могли не викликати гнів до визискувачів у хлопця з бідної селянської родини. У цьому випадку не маємо чим заперечити.
“З дитинства – згадував письменник – з того часу, як поміщик Бодіско бив мого батька у себе в економії, як обдурив його, як визискував, як вигнав у землянку в полі, де я пас череду, – з того моменту вже прийнявши собі в душу зерно ненависті до соціального визиску, до Бодісок усякого гатунку; потім усе життя організуючи те зерно в свідому, безоглядну, жагучу ворожість до соціального, політичного і всякого панства; віддавши молоді роки тюрмам і вигнанням за це; мріючи про той час, коли можна буде схопити Бодісок, і, нарешті, визволити з-під них усіх батьків працюючих, усіх обдурених…”
Як свідчать рідні і близькі (це дослідив В. Панченко), Винниченко у дитинстві дуже нагадував свого літературного героя – Федька-халамидника з однойменного оповідання. Він був бешкетником і лідером, надзвичайно незалежним, волелюбним, затятим. Дух бунту, противенства став відтоді наскрізним для всієї його долі.
В оповіданні “Федько-халамидник” В. Винниченко виразно вибудовує образи двох протилежних дитячих світів


– образ Федька-халамидника, сина бідного робітника друкарні, людину чесну, і Толю, дитину з багатої сім’ї.
Опинившись в екстремальній ситуації, кожен з хлопців показує власну правдивість, чесність і гідність. Коли розбишакуватий рятівник Федько, весь синій від холоду, мокрий, стояв на березі, йому не дали змоги сказати правду. А Толя, захищаючи себе від покарання, підло звалив усю вину на Федька і навіть забув подякувати за те, що той урятував його від смерті.
Толя показав свою підлість, боягузливість, брехливість. Бо навіть коли помер Федько від запалення легенів, він обдурив його матір, забравши чижика. Толю не зупинило ні горе батьків, ні те, що Федька більше нема. Він виявився черствим і байдужим до людського горя: спокійно грався з пташкою в ту саму мить, коли на цвинтарі ховали тіло того, хто врятував його нікчемне життя.
Крізь призму дитячих душ письменникові вдалося показати одвічні гострі питання як минулих, так і сучасних поколінь: бідність і багатство, чесність і брехливість, відвертість і підлість, добро і зло, несправедливу, але гідну смерть і нікчемність життя. Цей контраст є однією з особливостей творчої манери В. Винниченка. Незважаючи на трагічний фінал, оповідання несе певний оптимістичний заряд.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Чесна драма життя (за оповіданням В. Винниченка “Федько-халамидник”)

Categories: Твори з літератури

Links