Зла жінка й чудовисько

12-09-2016, 14:41 | Чеченські казки

За давніх часів жив у одному великому аулі добра й роботяща людина, і була у нього дружина, така зла й сварлива, що другий такий не знайти, хоч усі аули три рази обійди. З усіма вона сперечається, з усіма вона свариться, до всіх вона чіпляється, усе навпаки робить, увесь аул пересварила. А бідному чоловікові від неї й зовсім життя не було. Усі він не так робить, усі він не те говорить. Піде у ліс по дрова, принесе сухих дров - дружина свариться:

- Навіщо ти, осів, сухі дрова приніс? Мені сирі потрібні!

Принесе сирі - знову не так:

- Навіщо сирі дрова притяг, осів? Мені потрібні сухі!

Так день у день і мучила його, ні на хвилину спокою йому не давала. Зовсім перевела.

Ось раз пішов він у ліс збирати хмиз. Зібрав більшу у'язку, сабоно стомився й сіл під деревом відпочити. Сидить і роздумує: як далі жити, куди подітися? Утекти від злої дружини не можна - знайде. Прогнати не можна - не піде. На лайку лайкою відповідати - зовсім з розуму зійдеш. Що робити?

Оглянувся він колом і раптом побачив неподалік яму. Заглянула людей у яму - дна не видне, така глибока яма.

"Хоч би у цю яму провалилася зла ругательница, - подумав він, - і мені й усьому аулу легше б стало!"

Повернувся він додому й говорить:

- Яку глибоку яму я знайшов!

А дружина у відповідь:

- Брешеш, ніякої ями ти не бачив!

А чоловік начебто не чує.

- У цій ямі, - говорить, - багато золота. Приготуй мені мішки й мотузки. Я завтра піду, золото дістану.

- Ні, - кричить дружина, - не пущу тебе! Усім відомо, який ти осів. Піти-Те ти підеш, так мало принесеш. Немає вуж, краще я сама піду, усе золото з ями дістану!

На інший день рано ранком розбудила вона чоловіка й наказала поводитися до ями. Чоловік іде спереду, несе мішки так мотузки, а дружина йде позаду, підганяє так лає його:

- Іди, іди швидше! Геть у тебе й ноги не гнуться! Нікуди ти не придатний! Треба з ями золото вигребти, а тебе у цю яму кинути!

Так до самого лісу й лаяла.

Прийшли вони у ліс, до ями. Чоловік став обв'язуватися мотузками, начебто прагне у яму спуститися.

- Зараз, - говорить, - я у яму спущуся, а ти на краю сиди, як можна міцніше мотузку тримай. Коли смикну мотузку, знай, що потрібно мене тягти наверх.

А дружина, як завжди, у суперечку:

- Так я й буду на краю сидіти так тебе чекати! Дуже мені це потрібно! Обмотай мене мотузкою так спустивши у яму. Сама буду золото у мішки насипати! А ти чекай мене, нікуди не відходи!

А бідній людині тільки того й треба. Обмотав він злу жінку мотузкою й став спускати у яму. Спустив глибже та й випустив мотузку з рук:

- Нехай живе у ямі із чортами, якщо з людьми жити не може!

Пішов він додому веселий, радісний: позбувся нарешті від лайки, від лайки, від лементів. Не буде тепер дружина його переводити, лементами оглушати так у боки кулаками тикати.

Прожив він будинку день, іншої, прожив тиждень, а на серце у нього неспокійно. Розв'язав він піти у ліс до ями, довідатися, що сталося з його дружиною.

Підійшов він до ями й чує: несуться з ями лементи, лайка, прокляття, стогони. Схилилася людина над ямою, став прислухатися: кричить так лається його дружина, а стогне так охає хтось іншої. Хто б це?

Крикнула людей у яму:

- Агов, хто там охає?

Та пролунали з ями два голоси. Один кричить:

- Пішов ладь, осів, не твоя справа!

А інший жалібно просить:

- Допоможи мені, добра людина! Витягнися мене із цієї ями! Я чудовисько. Тут мене зовсім замучила зла жінка. Гину я!

- Тому не допомогти?- відповідає людей.- Допоможу тобі, урятую, тільки дай клятву, що не скривдиш мене.

- Що ти, що ти! Не тільки не скривджу, а будь-яке твоє прохання виконаю, усе, що накажеш, для тебе зроблю. Тільки витягнися скоріше!

Зглянулася людина над чудовиськом, спустив у яму довгу, товсту мотузку. Чудовисько вхопилося за неї пазурами й крикнуло:

- Тягни!

Стала людей витягати чудовиська, а зла жінка схопила його за хвіст і прагла разом з ним з ями вибратися, так чудовисько хвостом труснуло й скинуло її.

Витяглася людей чудовисько з ями. Лягло воно на траву, ніяк віддихатися не може.

- Було я, - говорить, - у багато разів більше, так зла жінка так мене переводила, так мучила, що зморщилося я, схудло, у багато разів поменшалося. Як ще жваво залишилося, не знаю!

- Не дуже ти сабоно, - говорить людей, - якщо за тиждень так перевелося. Видне, я міцніше тебе, якщо багато років терпів!

Відпочило, віддихалося нарешті чудовиська й говорить:

- Ну, добра людина, вибачай і помни: виконаю три твої прохання. Усе, що попросиш, миттю виконаю: прагнеш золота - буде у тебе золото, прагнеш стати царем - будеш царем. Ні у чому тобі заперечення не буде. А якщо здумаєш у четвертий раз про що попросити, зле тобі буде: знімання я тебе й не пошкодую!

Сказало це чудовисько й зникло, начебто його й не було. А людей у свій аул пішов.

Небагато часу пройшло, почула ця людина недобра звістки: лягло якесь страшне чудовиська близько одного аулу, нікого у аул не впускає, нікого з аулу не випускає. Мало того: щодня кого-небудь вистачає й пожирає. Мучаються жителі аулу, а що робити, не знають.

"Уже не чи те чудовисько, яке я з ями витягся?- подумала людей.- Ну, так воно обіцяло три мої прохання виконати. Попрошу його, щоб дало людям спокій".

Сіл на коня й поскакав у той аул.

Прискакав і бачить: так і є, лежить біля аулу те саме чудовисько, якому він допоміг з ями вибратися.

Під'їхала людей до чудовиська й говорить:

- Пам'ятаєш, як я тебе з ями витягся, від злої жінки врятував?

- Пам'ятаю! - відповідає чудовисько.

- А пам'ятаєш, як ти обіцяло три мої прохання виконати?

- Та це пам'ятаю!

- Ну, отож і зроби зараз першу добру справу: піди від цього аулу, не муч людей!

- Добре, - відповідає чудовисько, - виконаю твоє прохання, піду!- Та відразу пропало.

Стали жителі аулу дякувати доброго людині.

- Без тебе, - говорять, - ми зовсім пропали б. Проси у нас, чого прагнеш, - усі тобі дамо!

- Нічого мені не треба, - відповідає людей, - у мене усе є.

Звістка про те, що одна людина владна над чудовиськом, рознеслася далеко по всіх аулах. Усе про це говорили й дивували.

Небагато часу пройшло, з'явилися до цій добрій людині люди з далекого аулу, сталі просити:

- Допоможи нам у лиху: лягло страшне чудовисько у ріки, закрило воду й нікого до неї не підпускає. Ніде нам води побрати - не напитися, не умитися, ні худоба напоїти.

- Добре, - говорить людей, - допоможу вам. Поскакав він поспішно у той аул. Підійшов до чудовиська й запитує:

- чи Пам'ятаєш ти, як я тебе з ями витягся, урятував тебе?

- Пам'ятаю! - відповідає чудовисько.

- А пам'ятаєш, як ти обіцяло для мене три добрі справи зробити?

- Як не пам'ятати, пам'ятаю! Говори, що тобі ще потрібно?

- Зроби тепер другу добру справу: відкрий воду!

- Добре, - відповідає чудовисько, - нехай і цього разу буде по-твоєму! - і у ту ж мить зникло.

Звільнилася ріка, побігла вода. Піднявся радісний лемент і сміх. Висипали на берег усі жителі аулу, прибігли туди ж коня, корови, вівці, усе п'ють воду, радіють.

Стали жителі аулу пропонувати людині й золото, і багаті подарунки, і коней, а він не бере:

- Не треба мені ваших подарунків, у мене й без того усе є!

Попрощався й виїхав.

Небагато часу пройшло, і втретє прийшли до нього люди й знову стали просити, щоб позбавив він їх від чудовиська, яке у них посіви псувало, м'яло так ґрасувало.

Та цього разу не стало чудовисько сперечатися - усе зробило, тільки перед відходом засичало й сказало людині:

- Ну, ось і виконані твої три прохання, як я тобі обіцяло. Дивися не здумай у мене ще про що-небудь просити - живцем тебе проглочу!

Невідомо, скільки часу пройшло, знову дійшли до тієї людини слухи, що чудовисько у інший аул перебралося. Та не тільки слухи дійшли - самі жителі того аулу до нього з'явилися, просять, щоб допоміг він їм.

- Не послухається мене більше чудовисько, - говорить людей, - не піде, та ще й мене проковтне, якщо прийду до нього.

А люди від нього не відстають, просять його:

- Якщо нас не жалуєш, то хоч маленьких дітей наших пошкодуй!

"Е, - думає людей, - не два рази вмирати - один. Або що-небудь придумаю, щоб зовсім з ним обробити, або сам пропаду".

Приходить він до чудовиська. Не встигнув ще й слова вимовити, як чудовисько надулося, засичало, випустило пазурі, стало гострими зубами клацати, довгим хвостом по землі бити. Так б'є, що камені у пісок розсипаються.

- Я, - сичить, - попереджало тебе, щоб ти до мене більше трьох раз зі своїми проханнями не був. А ти не послухався й у четвертий раз прийшов? Ну, так нарікай на себе - зараз кінець тобі! Проглочу тебе!

Засміялася людина й говорить:

- Дурне ти чудовисько! Так хіба я прийшов просити тебе про що-небудь? Ні про що я тебе просити не буду. Я тільки прагну сказати, що тобі лихо загрожує.

- Яке лихо?

- чи Пам'ятаєш ти злу жінку, яка тобі у ямі життя не давала?

- Як не пам'ятати, пам'ятаю!

- Ну отож, вона вибралася з ями, бігає всюди, тебе розшукує й кричить: "Подайте мені його, я з ним розправлюся, я йому хвіст відірву!" Говорять, вона вже недалеко: ось-ось у цей аул прибіжить.

Злякалося чудовисько, всполошилось.

- Ну, - говорить, - якщо вона зі своєї ями вибралася, треба мені скоріше тікати так ховатися!

Піднялося чудовисько, закружилося й пропало. Так з того дня ніхто більше його й не бачив, ніхто більше про нього й не чув.

Зараз ви читаєте казку Зла жінка й чудовисько