Віддавна дружили дві мишки, одна жила у вежі, а інша - у горах. Але жодного разу не були вони у гостях друг у друга.
Мишка, що жила у горах, мала й борошно, і м'ясо, і толокно, і курдюк, а інша - ледве зводила кінці з кінцями.
Що й ось жила у горах запросила мишку з вежі до себе у гості. Добре прийняла, нагодувала, обдарила й додому проводила.
Незабаром мишка з вежі запросила мишку з гір у гості. Побачивши на своєму дворі подружку, мишка-господарка привіталася з нею й стала распрашивать про життя-буття. У цей час по двору проходила кішка. Мишка-Гостя запитує:
- Хто це? Чому у неї такі блискаючі очі?
- Це моя свекруха, ти обов'язково обійми її, - відповіла мишка-господарка.
Кинулася мишка-гостя у обійми кішки, а та її проковтнула.
Побігла мишка у гори, знайшла норку своєї подружки й стала там жити розкошуючи.
Проголодалась одного разу кішка й пішла у гори мишковать. Учуяла вона запах курдюка й пішла у ту сторону. Підкралася кішка до норки, заглянула у неї, а там мишка жирна-жирна лежить. Кішка стрибнула, схопила мишку й проковтнула.
Недарма прислів'я говорить: «Не рій яму іншому, сам у неї потрапиш».