У одного старого було семеро синів. Серед аульчан старий завжди був мовчазний і замислений. Звичайно він сидів зі своїми однолітками-старими, обхопивши голову руками.

Якось старший з його синів, Алхаст, вийшов на вулицю й побачив серед інших старих свого пригорюнившегося батька. Він відкликав його убік

Одного разу, давним-давно, мураха, провівши зиму під землею, навесні спробував вийти зі свого гнізда, але його виходу із гнізда заважало стебло трави. Мураха сказала йому:

- Піди з мого гнізда, дай мені відкрити його, у мене багато роботи. Стебло трави не рушило з місця. Тоді мураха відправилася до кози.

- Агов, коза, весна настала, я спробував

За давніх часів жив у одному великому аулі добра й роботяща людина, і була у нього дружина, така зла й сварлива, що другий такий не знайти, хоч усі аули три рази обійди. З усіма вона сперечається, з усіма вона свариться, до всіх вона чіпляється, усе навпаки робить, увесь аул пересварила. А бідному

У старій саклі жив бідняк. Було у нього три сини. Усе разом ходили вони у гори валити для князя ліс. Одного разу старий простудився й зліг. Почуваючи, що більше йому не піднятися, покликав синів, посадив перед собою й сказав:

- Прийшла нам настав час розстатися. По мені не горюйте. Живете дружно. Нехай кожний пам'ятає: поганим бути легко, важко бути гарним. А на могилу

За давніх часів у однієї людини було три сини. Перед смертю батько сказав їм:

- Сини мої! Я вмираю, у одному місці у мене зарита скриня, ключ від нього захований. Через п'ять або шість днів після моєї смерті відкрийте скриню всі разом і загляньте у нього.

Незабаром батько вмер. Молодший

Відбилися від череди кілька молодих баранчиків і заблудилися. Напав на них голодний вовк і розтерзав. Наївся він м'яса, напився він крові й пробирається відпочивати у ліс. Побачив він, що на лузі близько лісу, пасеться старий баран, наблизився до нього й говорить:

- Як ти, баран,

На узліссі дрімучого лісу, у джерела із чистою водою, жив один бідний старий, і була у нього дочка. Щовечора дівчина ходила із глечиком по воду до джерела. Примітила її жаба й говорить людським голосом: - Ти спритна й гарна! Але заміж вийдеш за сплячого джигіта. Дівчина не повірила. «Хіба

Віддавна дружили дві мишки, одна жила у вежі, а інша - у горах. Але жодного разу не були вони у гостях друг у друга.

Мишка, що жила у горах, мала й борошно, і м'ясо, і толокно, і курдюк, а інша - ледве зводила кінці з кінцями.

Що й ось жила

Жили двоє друзів - Мовсур і Магомед. Здружилися вони ще хлопчиськами. Минули роки, Мовсур і Магомед виросли, разом з ними зміцніла їхня дружба... Але тепер вони жили у різних аулах.

Одного разу Мовсур повернувся з пасовища дуже втомлений і поспішив лягти спати. А у сні він побачив, начебто красуня Жовар, дочка