Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Василь Симоненко

Цареве сімейство
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, –
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі – ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Цілими днями царева родина плакала. Плаксій пив дитячі сльози й наказував гвардії сльозівців карати тих, хто сміється.
Дядько Лоскотон
Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір –
Хай чи дощ іде, чи сніг –
До голодної малечі
І усім приносив сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотона на плечах.
Там, де він з’являвся, панував сміх. Тому гвардійці царя полювали за ним.
Арешт Лоскотона
Розізливсь тоді Плаксій –
Цар країни Сльозолий.
Гнівно він іукнув із трону:
“Гей, ледачі сльозівці!
Хто впіймає Лоскотона,
Буде муж моїй дочці!”
Підлий капітан Макака спіймав Лоскотона і привів у Плаксоград.
Весілля в палаці
Лоскотона посадили
За вузенькі грати,
А в палаці порішили: –
Час весілля грати… –
Плаксій радів, що схопив Лоскотона й пишався собою та зятем.
Звільнення Лоскотона
Та поки гуло весілля,
То п’яниці вартові Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.
А вночі йшли до в’язниці
Батраки й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.
Робітники захопили палац царя. Лоскотон залоскотав Плаксія – той лопнув і помер від сміху. Його сімейство розбіглося хто куди.
А Макака-забіяка
З’їв себе із переляку.
Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.

VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});

Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Василь Симоненко