Одного разу навесні батрак рубав у лісі дрова. Раптом з боку сходу сонця прилетіла зозуля, сіла на дереві й прокуковала:

- На сході є висока гора, на її вершині лежить шматок золота з голову великого бика…

З півдня прилетіла друга зозуля, примостилася на тому ж дереві й прокуковала:

- На південній стороні хворіє

Жив бідний хлопець удвох з матір'ю-бабусею. Крім єдиної кози, нічого у них у господарстві не було. Усе сутужніше й сутужніше ставало ним прогодуватися. Почав хлопець розумом розкидати.

« Як нам далі жити? - думає. - Спробую-но обдурити якого-небудь багатія».

Побрав

Якось у одному улусі зібрався весь народ разом з нойонами, щоб вибрати володаря-хана. Ті, що зібралися розв'язали зробити ханом лисого Тархалжана. У цей час маленький хлопчик років п'яти усе бігав і просив його зробити ханом. Вибрали Тархалжана.

Одного разу той хлопчик ( його кликали Балдан), говорить ханові:

- Зробіть мене ханом замість себе

Дуже давно троє лам зібрали багато багатства у Унгинской долині й збиралися вже повернутися до себе додому.

Одна жінка, по імені Суусан, розв'язала відібрати у нихето багатство.

Іде жінка за ними непомітно. Ось лами сіли навколо багаття поїсти. Роздягнулася Суусан, уся обмазалася й наблизилася рачки до місця, де сиділи лами. Побачивши її, лами так злякалися, що, кинувши усе багатство,

У колишній щасливий час жив царі Гондол. Був у нього палац несказанної краси, висотою до неба. А у тому палаці дверей — з перламутру; віконні рами, підлоги й стелі — із чистого срібла. У внутрішніх спокоях у кожному куті свічі горіли, а по стінах портрети колишніх царів висіли.

Було у Гондола дві дружини-красуні, у кожної — по сині. Сина старшої дружини кликали Му-Монто,

Один бідний лама трохи, днів нічого не їв. Запросили його у будинок для молебню, але він не зміг прочитати священну книгу. А щоб добре поїсти, лама повинен був читати ту книгу.

Поставив він перед собою книгу й почав бубонити про себе. Прислухалися люди й зрозуміли, що він читає не так, як треба. Стали його уважніше

За давніх часів у ізюбра було чотири очі. Він дуже пишався цим і вважав себе найшвидшим із усіх чотириногих.

Одного разу ізюбр зустрів коня й говорить йому:

- Добре ти бігаєш, але Усе-таки не такий вуж ти швидкий: ніколи мене не наздоженеш!

- Ні, — говорить

Хабшаг Норбо слил людиною гострим на мову, ніхто не міг його переспорити, цим він і прославився серед людей, Навколо не виявилося жодної людини, з яким він міг би посостязаться. Тоді він розв'язав поїхати на північ до амбаням сорока дев'яти хушуунов, щоб з ними змагатися

Давним-давно у привільному степу жила бідна людина. Одного разу зговорився він з одним багатієм за чверть десятини хліба обробити його землю. Став він працювати на цього багатія, працював до глибокої осені. Коли ж підійшов час жнив, випав великий іній і заморозив частку хліба бідної людину. Виявилося, що бідна людина проробила даром увесь рік.

На наступний рік знову пішов до того

У колишні, давні часи жив, говорять, один хан. У цього хана був єдиний син.

Думає хан: «Серце у мого сина не зле, а розум невеликої. Коли я вмру, як він буде правити? Треба знайти йому таку дружину, щоб зуміла його на правабоний шлях наставити, вчасно зупинити. А де знайдеш таку дружину?…»

Та розв'язав