- Далі
- Проглядів: 47
- 2-10-2016, 10:34
Жив-Був бідний мисник. З ранку до ночі майстрував він дерев'яне начиння, цим і годувався.
Ось пішов він одного разу на берег моря вирубати м'яку так гнучку гілку для обруча на туесок, побачив червону березу й уже сокира над нею заніс, як говорить береза людським голосом:
- Не губи мене, добра людина! Не рубай моїх червонихУ старі часи могутній Байкал був веселим і добрим. Міцно любив він свою єдину дочку Ангару.
Гарніше її не було на землі.
Удень вона світла — світліше неба, уночі темна — темніше хмари. Та хто б не їхав повз Ангару, усе любувалися нею, усе славили її. Навіть перелітні птахи гусаки, лебеді, журавлі спускалися низько, але на воду сідали рідко. Вони говорили:
- ХібаЖив на світі старий Хулмадай, і було у нього три сини. Женив старий старших синів, віддав їм усе своє господарство, а сам залишився з молодшим сином Янгутом у зубожілій юрті.
Ось занедужав Хулмадай, не може на коня сісти, не може тугу тятиву натягнути. ДовелосяДавним-давно жила одна дуже багата людина. У цього багатія працював бідняк. Проробив бідняк у багатія дев'ять років, але постійно був у нього у боргу, не міг прокормити своїх дітей. Не було у бідняка ні собаки, яка б дзявкала, ні скотинки, яка б пройшла по землі.
Одного разу, коли біднякДавно це було, якось узкоглазий хан Олзой від нема чого робити видав указ: «Хто зуміє обдурити мене так, щоб я повірив, тому віддам повну чашу золота».
Довідався про цей указ пастух Малаасгай прийшов до узкоглазому ханам Олзою й говорить:
- Хан-Панотець, у мого батька була така довга тичина, що він міг їм перемішуватиДавним-давно жив у одному улусі Балдан Сенге. Це був дуже хитрий хлопець. Куди б він не прийшов, міг самого розумного з розумних перехитрити своєю лисою хитрістю. Ось і прославився він, говорять, як лисиця-ошуканець.
Одного разу, коли Балдан Сенге швидко скакав на своєму благенькому білому коні, його голосно окликнула жінка з пятиведерним