Жив скүпой амбань-нойон — жадний-прежадний. Якось амбань-нойон обгладивая бараняче стегно, упустив його на підлогу. Голодний батрак, коштуючи у нього за спиною, побачив це й праг було підняти м'ясо, що лежить на підлозі:

- Удень упале, не піднімають, — сказав нойон, глузувати з нього. Батрак глянув з ненавистю на нойон, стис зуби й мовчачи

Давно, говорять, жив старий Молонтой. Був у нього сивий бик. Сіл він на цього бика й поїхав до Ерлен-Ханові. У дорозі зустрів із хлопцем Альбаша Хара. Він їхав верхи на золотаво-рудому коні.

- Здраствуй, старий Молонтой! Куди шлях тримаєш? - запитує хлопець.

- Їду до хана

Жила одна бідна людина з матір'ю, і була у нього одна-єдина коза. Сам він був ледачим, нічого не вмів робити. Усе сутужніше й сутужніше ставало ним прогодуватися.

- Як же мені прокормити себе й свою матір? - думає він. - Працювати я не вмію, Спробую-но обдурити якого-небудь багатія.

Побрала бідна людина із собою мати й відправився у велике

Жив-Був хан. За старих часів це було. У хана був сановник — великий лама, що завідував усім. Став народ говорити:

- Коли б не це лами, невміч було б нашому ханові, тільки завдяки ламі й тримається.

Хан подумав:

- Усі мої піддані говорять про мене на всякі лади; постій, уб'ю-но я цього ламу й зможу тоді сам (правити).

Та наказав

Одного разу сорока звернулася до своїх пташенят зі словами:

- Діти мої, ви вже виросли, і прийшов час вам самим добувати їжу й жити своїм життям.

Сказала вона так і, залишивши гніздо, полетіла із пташенятами у сусідній гай. Показала

Одна людина приїхала у гості до родички й прив'язав свого осла у їхніх дверей. А осів той відв'язався й пішов пастися. Бігає (хазяїн осла), шукає його й запитує у зустрічного хлопця:

- Не чи бачив осла?

- Якого? Сліпого на ліве око, на задню ногу кульгавого, навьюченного

Якось ішов Будамшу даа по селищу й почув, що влади бачили Указ. Будамшу даа запитав:

- Що за Указ вийшов?

- Коли вмирав бурять, ми ховали його з бурятськими ламами, речі й багатство померлих залишалося у бурять. Тепер після прийняття нами російського підданства ми повинні ховати померлих з російськими ламами (попами).

Подивився

"Погано жити однієї, — розв'язав собака. - Знайти б кого-небудь самого сміливого й сабоного… Я була б йому вірним іншому…" Та пішов собака у ліс шукати собі друга. Тільки чула вона від зайця, що на світі самий сміливий і сабоний звір — це вовк, а він отут як отут, іде назустріч, зубами брязкає. Сказала йому собака:

- Давай,

Жив один бідний монгол із дружиною. У них була тільки одна худа коза. Працювали вони у одного багатія, пасли овець. Вівці паслися серед густого чагарнику й тому залишали цілі жмути вовни на кущах.

Одного разу бідний монгол говорить дружині:

- Зберу-но я вовна з кущів, зроблю повсть і продам. А на гроші

Це відбулося у ті часи, коли лами у своїх орхимжо були пихаті й зарозумілі.

Усюди поширилися слухи про те, що у одному дацане є троє дуже мудрі й спритні лам. «Усе, що завгодно, вони можуть угадати й пояснити», — говорили про них. «Мудрі й спритні» — така поголоска поширилася у народі.

- Було б цікаво випробувати розум цих трьох знамениті лам, — говорить своїм сусідам один мудрий