На південній стороні озера, у Тхори, Жив Бажага-Сесен. Зібрався він на північну сторону озера випробувати там свою мудрість. Перед дорогою мати карає:
- Побризкавши, покуштуй молочного, присядь на західній стороні (юрти).
Побризкавши він, покуштував молочного, присів на західній стороні. Мати благословляє його юроолами. Вислухавши її, Бажага-Сесен говорить:
- Від архи з одного казана, думаю, не сп'янію, на слова будь-якої людини знайду відповідь.
- Чому багато говорити, краще побільше відкусити. До чого хвастатися? - сказала мати.
Відправився він на північну сторону озера. Ішов він, ішов і підійшов до першого будинку скраю. А там немає ні забору, ні огорожі, щоб коня прив'язати.
- Де ж прив'язати коня? Даремно, мабуть, я сюди приїхав, — думає він і дивує.
У цей час виходить одна дівчина.
- Що ж ви коштуєте, заходите, — запрошує вона.
- Справи-Те ні, щоб заходити. Хіба що водички попити. Найдеться чи у вас вода? - запитує (він).
- Найдеться, зайдіть, - відповідає дівчина.
- А де ж прив'язати мені коня?
- Біля вас зима й літо, там і прив'яжіть, — відповіла й зайшла (у будинок).
- Зима й літо! Що б це значило? Куди ж прив'язати коня? - дивується хлопець і раптом бачить сани й віз.
- А! Їх вона назвала взимку й улітку, — зміркував, нарешті, він. Прив'язав там коня й зайшов.
Зайшов, утамував спрагу й відправився далі. Коли він проходив повз одного будинку, побачив бабу, яка доїла корову. Підійшов ближче й сказав:
- Нехай ця корова буде молочною!
- Так здійсниться твоє благопожелание, — була відповідь. Придивився він і бачить: на старухиної безрукавці клаптик відірвався у самої лопатки й бовтається. Став посміюватися над цим хлопець, запитує у баби:
- Шукаю я чорну корову з дірявими стегнами. Не бачили її?
Баба відразу зміркувала, що він насміхається над нею, і говорить:
- Бачила. Недавно вона пройшла на північну сторону. За нею слідом пройшов сивий бик. Як тільки він наблизиться до корови, вона йому на ніс і помочиться.
Сторопів Бажага-Сесен, не найшовся, що сказати, і мовчачи пішов ладь. Іде він, з досадою думає:
- Права була мати, коли дорікала за хвастощі. Підтвердилися її слова. Кому-Кому, а програв-те жінці.
Пішов він далі... Пройшовши Унгинскую долину, за Хурсангаем побачив самотнє дерево. Бажага-сесен згорнув з дороги подивитися на те дерево. Назустріч йому їде верхи на коні точно такий же людина, як він сам. Зустрілися вони біля дерева й запитують один одного: «Хто ти?». Так вони довідалися, що один з них Бажага-Сесен з південної сторони озера, іншої — Балхан Сесен з північної сторони з роду чорних ашебагатов.
Мудреці стали змагатися у мудрості. Виявилися вони рівними у всьому, ніхто нікому не уступав. З коней злізли й далі сперечаються. Сперечалися, сперечалися, про усе на світі переспорили, залишилося тільки вгадати, де перебуває пуп землі.
- Там, де сходить сонце, — сказав Бажага-Сесен.
- Ні, там, де заходить сонце, — сперечається Балхан-Сесен. Довго сперечалися, і нікому було розв'язати їхню суперечку. Не найшлося людину розумніше їх. Тоді вони розв'язали у міський суд звернутися. Вислухали їхні нойони у міському суді й сказали:
- Прав Балхан-Сесен, а Бажага-Сесен неправий.
Ось і вийшла кривда. Судді розв'язали так, тому що Балхан-Сесен доводився їм родичем. Так і оголосили всім головні судді, що пуп землі коштує там, де заходить сонце й що це вгадав Балхан-Сесен.
У відповідь на цей наклеп Бажага-Сесен сказав найголовнішому нойону у суді:
- Ти розсудив нечесно. Тому ти залишишся ні із чим, ні онуків, ні правнуків у тебе не буде, закриється твої двері (припиниться твій рід) назавжди. - Та дійсно, нойон той говорять, залишився ні із чим. З тих пір не тільки нойони у суді, але й свідки бояться говорити наклеп.