Будинок, у якому мені хотілося б жити (твір-розповідь)

Я народився і живу в місті, мої батьки теж городяни. Люблю своє місто, дорогу, якою ходжу до школи, невеликий стадіон біля будинку, де нерідко граю і друзями у футбол. Поруч з будинком – метро і великий старий парк. Коли я в ньому гуляю, мені здається, що от-от з’явиться з заростей чарівник і скаже, що може виконати одне з моїх бажань. Тоді б я сказав, що хочу мати будинок в лісі. У моїх фантазіях будинок цей дерев’яний. Його покрівля покрита опалим листям, хвоєю. У вікна стукають галузки дерев. Прокинувшись уранці, я виходжу на високий дерев’яний

ганок. Повітря насичене ароматом землі, трав, листяних і хвойних дерев. З гілки на гілку стрибає сорока з довгим хвостом, десь і стукає дятел. Нерідко по дереві на дах будинку піднімається білка. Я намагаюся її приручити. Кладу на поручні ліщину, яблука, інші ласощі. Трохи згодом ми з білкою стали друзями. Ось вона вже бере насіннячко з моєї долоні. Настане час, і ручна білка сміливо заплигне через відчинене вікно до будинку.

У моєму помешканні півморок; дерева так зімкнули свої крони, що тільки опівдні сонце може пробитися крізь густе листя, і відблиски його ляжуть на стіни, обвішані лікарськими травами.

Сонячні промені обов’язково доторкнуться і до зв’язаних сушених грибів, яблук і, звичайно ж, до дерев’яних поличок із книгами про життя лісу та його мешканців.

А потім проміннячко затримається па портреті батькового старшого брата, мого дядька. Він працює лісником уже багато років. Під час літніх канікул я жив у нього в будинку на лісовому кордоні. Брат батька іноді брав мене із собою до лісу. Там-то я довідався, що означає бути лісником. Лісник стежить за тим, щоб у лісі був порядок, щоб ніхто не зміг нашкодити звіру, птаху або дереву, щоб запобігти пожежі.

Ми йшли від лісового будинку однією стежкою, а поверталися іншою. Ці стежки не помітні для звичайного ока. Тільки ліснику ліс відкриває свої таємниці. Мій дядько зробив годівницю для лосів. Нерідко лосі приходили просто до будинку. На ганок частенько заплигували білки, дерева скреблися об дах і стіни, вікна будинку. А в непогоду дощ так стукав по покрівлі, що здавалося, начебто ти знаходишся усередині якогось гігантського барабана.

От там і народилася в мене мрія стати лісником і жити в лісі в дерев’яному пущніку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Будинок, у якому мені хотілося б жити (твір-розповідь)