У Затимаре і його дружини Кокотеро було двоє дітей: хлопчик Зокоойе й дівчинка Атиоло. Батько любив хлопчика й зовсім не зауважував дівчинку. Якщо вона окликала його, він відповідав їй тільки свистом. Ніколи не сказав він їй ні єдиного слова.

У розпачі Атиоло стала просити мати, щоб та зарила її живий: так, мол, буде краще для всіх. Кокотеро довго не погоджувалася виконати

Спочатку Місяць жив на землі, і усе знали її під іменем Капей. Це була така бліда дівчина, що видалося, начебто вона виникла з білих бризів водоспаду. Проводила вона дні у хащі лісу, запалюючи вогники світлячків, або на берегах озер, дивлячись на своє відбиття у воді.

Люди кликали її Капей, але мало про неї знали.

Кажуть, що Иара лежить на білому піщаному дні ріки й відіграє з рибешками матупирис, які пропливають поверх її тіла, наполовину схованого потоком, що тікають до затоплених лісів игапо.

Иара - прекрасна індіанка, вона співає під покровом пальм розчісуючи свої чорні волосся, такі

Спочатку ночі не було - був тільки день. Ніч дрімала у глибині вод і не піднімалася на землю. Люди, звірі й рослини не різнилися між собою: усе у природі було єдине. Та усе у природі говорило.

Розповідають, що дочка Великого Змія вийшла заміж за юнака. У цього юнака було троє вірні слуг. Одного разу він покликав їх і сказав:

- Ідете, тому що моя дружина

За якоюсь подобою завіси, немов витканого з лусочок золотої макрелі, перебувало велике, залите світлом підземелля. На прозорій лавочці, меча різнобарвні блискавки, сиділа прадавня баба, зморшкувата й згорблена!

У руках її була біла паличка, яку вона те так, то сяк повертала, немов відіграючи

Одного разу Мері-Сонце покликав свого молодшого брата Ари-Місяця постріляти з лука, щоб розв'язати, хто з них искусней у цій забаві. Ари погодився, і прийнялися вони змагатися, хвастаючись друг перед іншому своєю спритністю. Але Мері був сабоніше й ловче, він стріляв краще й посміювався над промахами

Легенда, розповсюджена серед індіанців тембе, що живуть у поселеннях штатів Пари й Мараньян

Одного разу мисливці розбили у лісі великий табір. На рашперах жарилося м'ясо; на вертели були нанизані тушки вбитих мавп із розкинутими лабетами, окосту різних тварин, скручені хвости мавп гуарибас. Навколо валялися відрубані звірині голови, шкіри,

Одна людина найбільше на світі любив полювання. Зі світанку до заходу пропадав він у лісі, у самих глухих куточках, сплітаючи з жердин пастки для птахів, риючи вовчі ями, розставляючи пастки й капкани. Та ось якось раз, коли він, піднявшись на саму верхівку дерева, підстерігав

Колись давним-давно у кибунго була дружина, і було у них багато дітей, але кибунго їх усіх з'їв. Але самого маленького, молодшого синка дружина кибунго сховала, щоб батько його не з'їв. Кликали його Жанжан. Та веліла мати Жанжану не виходити у жодному разі, якщо з лісу прийде батько й буде

Папуга, який кричить: кра, кра, кра, був колись хлопчиком і дуже любив поїсти. Він був жахливо ненажерливий, і у нього була дурна звичка проковтувати їжу не жуючи.

Якось раз мати побрала плоди мангаби й стала жарити їх у гарячій золі. Син побачив і схопив одну мангабу прямо з вогню й відразу став їсти. У мангаби м'якоть клейка й довго тримає