Якось раз старий негр зі своєю бабою знайшли на вулиці маленьку дівчинку, дуже біленьку й гарненьку. Вони підібрали її, побрали до себе додому й ростили з любов'ю. Але вони боялися, як би у них не відібрали маля, і тому завжди замикали її у кімнаті без вікон, і дівчинка ніколи не бачила білого світла, не знала навіть,

У Баири не було стріл. Для того щоб їх добути, він зняв луб з дерева й сплів з нього більшу змію. Потім вліз у луб'яну шкіру й поплив під водою до заводі, над якою стояла малока іншого племені. Жінки, що перебували на березі, побачили більшу змію, закричали й сталі

Якось раз стояла страшна посуха, і всі звірі голодували. Але ось на одному дереві з'явилися дуже солодкі плоди, і всі звірі відправилися до нього. Тільки скорпіон не міг туди добратися, тому що йому треба було для цього переплисти дуже широку ріку. Коли над ним пролітав гриф, скорпіон сказав:

- Побери мене із собою,

Трапилося це, як кажуть старі ведуни, на зорі миру у одному первісному племені, у середині року, коли двостатеве божество Місяця було у чоловічому вигляді. Та Місяць тільки робив вигляд, що йде за обрій, а насправді укривався серед гір і з'єднувався там із щасливими дівчатами, яких обирав собі у дружин на землі.

Старі говорили, що нез'ясоване зачарування

Друг! Зараз я розповім тобі історію, яку мені розповіли дідусь і бабуся.

Це відбулося у ті часи, коли границі нашого штату Рио-Грандові ще не були визначені й у нього не було ні кінця ні краю, як не було й хазяїна. Хазяїном ставав той, хто будував

Усякий, хто подорожував у горах Кавера, мабуть, зауважував, що через кожні п'ять легуа зустрічається дерево умбу. Умбу - старі дерева, що вистояли не одне століття на цій землі.

Старі, що живуть у горах, говорять, що дерева ці посадили священики

Сарарума, злий дух, запалив на землі така пожежа, що тільки одній людині вдалося вціліти, та й то тому, що він догадався залізти у яму й при цьому забрати із собою їжі на кілька днів. Щоб знати, скінчилася пожежа чи ні ще, він час від часу висував зі своєї ями гілочку, тримав кілька хвилин на повітрі, а потім втягував назад до себе у яму. Два дні підряд

У полях ставало усе менше й менше тварин. У ріках і озерах усе рідше й рідше можна було побачити спини сріблистих риб. Дерева вже не приносили плодів, зникли й більші звірі: ягуари, гризуни капивари, танири, олені, муравьеди. У вечірньому повітрі вже не чувся переклик птахів

У давним-давно минулі часи була одна така довга ніч, що людям видалося, начебто вони вже ніколи не побачать денного світла. Ніч була чорної як смоль, не було ні зірочки у небі, ні вітерцю, ні дощичка, ні єдиного звуку на землі, не пахнули лугу й лісові квіти. Люди

Вайтсауе запідозрив, що дружини йому змінюють. Цілими днями вони пекли коржі із дрібно розмеленої борошна, а чоловікові діставалися тільки прості страви із грубого борошна й маниоковой лушпайки. Та ось Вайтсауе став стежити за дружинами, щоб дізнатися, для кого готується краща їжа. Якось раз сказав він, що йде полювати, а сам сховався неподалік від хатини у ямі. Напекли